§ 2. Цим Законом вважає і оголошує, що Комуністична партія сша... Є засобом змови, що має за мету повалення уряду Сполучених Штатів. Тому Комуністична партія має бути оголошена поза законом.

§ 4. Кожен, хто свідомо і намірено стає або залишається членом Комуністичної партії або будь-якої іншої організації, що ставить за мету встановлення контролю, керівництво, захоплення або повалення уряду Сполучених Штатів чи уряду будь-якого штату і будь-якого політичного діяча цього штату через застосування насилля, усвідомлюючи мету і намір такої організації, підлягає усім заходам і покаранням Закону про внутрішню безпеку 1950 р. у його доповненому вигляді як член «комуністично діючої організації»...

ЗАКОН ТАФТА-ХАРТЛІ 1947 - (Taft - Hartley Act of 1947), «Закон про стосунки між робітниками і адміністрацією» (Labor—Management Relations Act of 1947) — антироб. законод. акт, прийнятий Конгресом США 1947 на пропозицію сенатора Р. А. Тафта і члена палати представників Ф. А. Хартлі. За цим законом будь-який страйк, чиї вимоги виходять за межі суто економічних (зарплата, тривалість роб. дня тощо), є крим. злочином. Фактично було заборонено політ, страйки. Закон зобов'язав профсп. орг-ції заздалегідь (не менш як за 60 днів) повідомляти підприємця про підготовку до страйку. Крім того, уряд отримав право відкласти страйк на 80 днів.

У 1959 році Закон Лендрама-Гріффіна поставив профспілки під іще суворіший контроль з боку державних органів. Відтепер профспілки були зобов'язані подавати до Міністерства праці свою фінансову звітність, копії своїх постанов, списки службових осіб тощо.

4. Посилення влади президента сша в роки та після Другої світової війни.

У лютому 1946 р. був прийнятий закон про зайнятість, який покладав на президента обов'язок щорічно інформувати Конгрес про стан економіки. 17 листопада 1947 р. Трумен скликав спеціальну сесію Конгресу для розгляду двох питань: допомога Європі та антиінфляційна програма з 10 пунктів. У 1947 р. двічі приймалися біллі щодо скорочення оподаткування. Результатом стало скорочення вже наступного року податкових надходжень на 4,8 млрд доларів, що обернулося бюджетним дефіцитом в 1,8 млрд.

На виборах 1960 р. 43-річний сенатор-демократ від штату Массачусетс Дж. Ф. Кеннеді переміг свого суперника Р. Ніксона . На перший план президентом були висунуті концепції «індустріального суспільства», які пов'язували перспективи розвитку капіталізму з науково-технічним прогресом. У галузі економіки нова адміністрація узяла курс на стимулювання основних факторів економічного росту: капіталовкладень, науково-технічного прогресу, освіти і кваліфікації робочої сили, рівня зайнятості. Досягалися поставлені цілі засобами державного регулювання: податковими скидками на побудову нових підприємств та на інші капіталовкладення, асигнуваннями на наукові дослідження і розробки тощо.

У галузі соціальної політики уже в 1961 р. адміністрація Кеннеді намагалася провести закони про федеральну допомогу середній та вищій школі , про надання медичної допомоги престарілим, про зниження безробіття серед молоді, про охорону природи, але усі ці біллі були первісно провалені в Конгресі, оскільки здійснення масштабних федеральних програм вимагало величезних коштів. Це, передусім, призвело б до збільшення федеральних податків чи внутрішніх позик. Пізніше, під впливом погіршення показників, Конгрес був змушений погодитися на пропоновані Білим Домом заходи - підвищення максимуму заробітної плати, тимчасове збільшення допомоги по безробіттю, допомогу найбіднішим фермерам, розширення будівництва житла тощо. Однак уже в січні 1963 р. Кеннеді запропонував Конгресу програму скорочення податків з корпорацій на загальну суму в 10 млрд доларів при одночасному заморожуванні витрат державного бюджету.

Президент проводив дуже помірковану політику і в галузі забезпечення прав темношкірого населення. Зокрема, передбачалися заходи щодо забезпечення виборчих прав чорних, державні субсидії школам, які проводили десегрегацію, тощо. 19 червня 1963 р. Кеннеді вніс у Конгрес законопроект про громадянські права. Своїм вістрям цей білль був спрямований проти дискримінації темношкірих у галузі шкільної освіти, щодо виборчих прав та у сфері обслуговування. В 1964 p., уже після убивства Дж. Кеннеді в Далласі (осінь 1963 p.), Конгрес затвердив президентський законопроект.

Наступником Кеннеді став Л. Джонсон. 8 січня 1964 р. в першому ж посланні про становище країни президент Л. Джонсон урочисто проголосив початок «війни з бідністю», що стало центральним пунктом т. зв. Програми великого суспільства. Головна опора була зроблена на професійну підготовку і навчання, а також на працевлаштування підростаючого покоління, на видачу пільгових позик біднішим фермерам і сільськогосподарським працівникам. Велика увага приділялася місцевим програмам надання допомоги тим, хто її потребував, за рахунок підключення громадськості, об'єднаної в «агентства общинних дій».

Серед найбільш популярних соціальних програм, проведених адміністрацією Джонсона, слід назвати «Хед старт» (підготовка дітей бідняків до вступу до школи), «Апуорд баунд» (підготовка бідноти до вступу у коледж), «Медікейд» (часткова оплата медичних рахунків для отримувачів соціальної допомоги), закон 1964 р. про надання біднякам продовольчих купонів, які можна було обміняти в магазинах на найдешевші продукти харчування тощо.

Вибори 1976 р. принесли перемогу кандидату від демократичної партії Дж. Картеру. Він намагався скоротити державні витрати і досягнути балансу прибутків та витрат. В 1978 р. оприлюднив антиінфляційну програму «добровільних обмежень», суть якої зводилася до взаємної відмови - виробників від підвищення цін, а профспілок - від боротьби за підвищення заробітної плати. Президент Картер пішов у відставку зі своєї посади з найнижчим за всю історію країни в XX ст. політичним рейтингом.