27.Еволюція суспільного ладу та д-ного устрою Візантії у 8-14ст.

Після гострої соціально політичної кризи такі зміни: 1) зменшилась роль міст; 2)міщани селились у села; 3) зявилися розорені землевласники; 4) зросла роль Константинополя (військово-морська база); 5)Зросла кількість вільних селян-общинників; 6)втратила значення бюрократія; 7)замість чисельних податків встановлено один; 8) виникли кінонії – добровільні обєднання 2-3 людей(по договорах); 9) Виникла система логофетій – своєрідні відомства, як міністерства.; 10) втратили значення «партії цирку» 11) скорочена армія. Основна військова сила – селяни(стратіоти). За службу мали землю, пільги і зарплату. - Розгорнувся антицерковний рух (іконоборства); - Секуляризація церковних земель; - існувала державна експлуатація селян (податки, робота); - зростали земельні володіння держави ; -зростає кількість дрібних монастирів. - зростають податки; - збільшується кількість корпорацій. Титули присвоювалися і куплялися. Зберігалася виборність імператорів, закріплений інститут співправителів. Поглиблювалася соціальна диференціація. Влада у державі-великій земельній аристократії. Право захищало не общину, а феодала. Сенат виконував суто дорадчі функції.14 століття виникла громадянська війна між землевласницькою знаттю міською і це послабило Візантію. Турки напали і захопили Візантію 29.05. 1453р.

28. Джерела права Візантії : Кодифікація Юстиніана.

Найвищою ланкою державного устрою Візантії був імператор. Імператор очолював державу з титулом імператора ромеїв, а з VII ст. — базилевса . Він зосереджував усю повноту законодавчої, виконавчої та судової влади, був владикою, паном усіх підданих.Імператор також керував церквою, скликав церковні собори, призначав вищих церковних ієрархів, був єдиним джерелом вла­ди і закону, верховним воєначальником, „обранцемБожим”.Кожен вид державної діяльності розглядався як служба імператору, а всі урядовці вважались його слугами.У Візантії не існувалопевного порядку престолоспадкування. Вважалось, що імператора обирає народ і армія,тобто сенат.Щодо апарату управління то дорадчим органом при Імператорі був Сенат, або Синкліт.Сенат обговорював питання, запропоновані імператором, готував законодавчі пропозиції,які набували чинності після прийняття і підписання їх самим імператором. Сенат виконував функції вищої судової та апеляційної інстанції, імператор радився з ним із принципових питань внутрішньої та зовнішньої полі­тики.Центральне державне управління очолювала Державна рада-консисторій.Вона складалася з вузько­го кола осіб — вищих цивільних і військових урядовців, яких призначав імператор. Цей орган щодо імператора мав дорадчий характер і скликався останнім при необхідності, зате був опера­тивнішим порівняно зі Сенатом. Члени консисторія супроводжу­вали імператора під час його частих, іноді довготривалих поїздок по країні.До органів центрального управління відносились і вищі служ­бові особи держави:магістр офіцій,префекти Преторія,префект столиці, коміти фінансів,магістри армії,квестор.Магістр офіцій був начальником палацу і всіх його служб, у тому числі придворної гвардії, відав військовими арсеналами, наглядав за придворною і державною адміністрацією, таємною поліцією і державною поштою. Один префект Преторія (Сходу) управляв Малою Азією, Єгиптом і Фракією, тобто більшою час­тиною Візантійської імперії; другий-Заходом. Це- вищі цивільні правителі, котрі мали широку адмі­ністративну, фінансову і судову владу. Окремо призначався ще префект столиці (Константинополя).Квестор був головою Державної ради, головним юристом ім­перії, мав судову владу, відповідав за складання і розсилання імператорських указів.Один з комітів управляв державною казною,а інший завідував. імператорськими маєтками. Магістри армії керували військовими справами.У територіальному відношенні Візантія поділялась на дві круп­ні адміністративні одиниці — префектури: Схід та Іллірік, а кожна з префектур, у свою чергу, — на діоцези, а ті — на провінції.Як уже згадувалось, очолювали цивільну систему управління два префекти Преторія (Сходу й Ілліріка), яких призначав імпера­тор.Діоцези очолювали вікарії, яких за рекомендаціями префектів Преторія теж призначав імператор. Вікарії перебували у безпо­середньому підпорядкуванні префектів і здійснювали здебільшого судово-апеляційні та контрольні функції стосовно правителів провін­ції.А провінції очолювали президи. Президи теж були наділені обширними адміністративними, фіскаль­ними, судов Імператор Юстиніан правив Візантією 38 років. Він мав організаторський талант, велику працездатність, всі його рішення були добре обдумані і зважені. З його іменем повязано проведення низки важливих реформ в усіх галузях життя.В соціально-економічній політиці - наступ на велике сенаторські землеволодіння. Адміністративна політика - боротьба проти сепаратизму. Юстиніан виступав за введення нових форм використання праці залежних селян. Законодавство встановило чіткий захист інституту довгострокової оренди.  Держава виступала проти посилення приватної залежності колонів від панів. Юстиніан боровся проти захоплення магнатами земель середньої і дрібної буржуазії.Він розширив функції курій.Союзником у реформах стала церква. Юстиніан тісно привязав церкву до держави, зробив її політичним союзником. За це він надавав церкві привілеї.У 535р. був виданий закон проти корупції. Продаж посад було різко обмежено. Хабарництво почало каратись. Були й реформи адміністративного устрою Обєднано деякі провінції, створено округи. Мета реформ- ліквідація сепаратиських тенденцій провінціальної знаті. В Константинополі розгорнулось грандіозне будівництво: палаців, площ, доріг, мостів, церков.Він пробував зменшити податки, але не вдалось. ОТЖЕ, Ю. - політик, який намагався зміцнити прошарок дрібних і середніх землевласників, опирався на церкву, намагався призупинити негативні наслідки бюрократизації імперії, корупцію чиновників.  Велика заслуга належить і в систематизації законодавства. Була створена Кодифікація Юстиніана ими і поліційними повноваженнями.

29. Утворення Польської держави . Вотчинна монархія у Польщі (Х – ХІІІ ст.). Утворення та особливості станово-представницької монархії, її державний устрій (ХІV – XV ст. ) Община-ополє, вождя обирали на загальних зборах общини, виникають 2 центри, князівство Віслян і Полян, сформувалась вотчинна монархія, князі та знать змушувала населення до сплати данини, державу князі трактували як свою приватну спадкову власність, 2 періоди розвитку: 1-централізована держава, 2-децентралізація . Захоплення земель, прийняття християнства, Болеслав Хоробрий продовжував розширювати державу,отримав титул короля, міжусобиці, єдність повернено за Казимира1, процес збільшення влади феодалів, децентралізація, виникали поселення городи землі захоплювала церква, духовенство перше оформилося як окремий стан, вотчинні землі, рицарі отримували землю за військову службу, селянство переважно було вільним, холопи-попали в залежність, зароджувалося міщанство, магдебурзьке право, міста були князівські і приватні, посольство-ремісники, торговці, плебс-міська біднота, князівські селяни, приписні селяни, закупи, наймити, держ.устрій: сильна влада, князівська рада, віче, змішане престолоспадкування, феодальні з’їзди, двірцево-вотчинна система управління: комеси, воєвода, канцлер, скарбник, коморник, поділ на провінції і уділи. Відновився об’єднувальний процес, дворянство- найчисленніший стан, слабкість міщан, виборність монарха яке здійснював сейм дуалізм влади, у сеймі не було палати духовенства і 3 стану, децентралізація і територіальні втрати, сусп.. лад: шляхетство- привілейований замкнутий стан,привілеї, недоторканість шляхтича,духовенство, міське населення було неоднорідним, на селі поглибилася майнова диференціація, держ.устрій: очолював король, його обирали на феодальному з’їзді, Ядвіга, король видавав нормативні акти за згодою ради, вважався головнокомандувачем війська, Королівська рада вирішувала найважливіша питання разом з королем становила королівський суд, уряди центральні і локальні, управління територіями здійснювали урядники,конфедерації ств тимчасово.