СТАРОДАВНІ ВІКИ

1, Первіснообщинний лад.

Держава і право виникли тільки на певних етапах розвитку людського суспільства, то, очевидно, був час, коли їх не існувало. Цей час, цей етап в історії людства названо первіснообщинним ладом. Морган запропонував періодизацію розвитку людства, розбивши її на три епохи – дикунство, варварство та цивілізацію. Кожну з цих епох, відповідно до прогресу у виробництві засобів до життя, він розділив на нижчий, середній і вищий ступені. Отже, перша епоха – дикунство. Нижчий його ступінь Морган називає дитинством людського роду. Люди жили ще в місцях свого первісного перебування, в тропічних або субтропічних лісах, принаймні почасти на деревах чи у печерах, бо тільки так можна пояснити їх існування серед великих хижих звірів. Жили групами, або так званим первісним стадом, бо інакше, вони б не вижили. Їхньою головною їжею були корінці, плоди, горіхи і т.п. Головним досягненням цього періоду було виникнення членороздільної мови. Середній ступінь почався із запровадження рибної їжі, молюсків та водяних тварин. Головним досягненням цього ступеня було використання вогню, що вже саме по собі різко виділило людей з тваринного світу, підняло їх на вищий щабель розвитку. Люди навчились не тільки використовувати, а й добувати вогонь, готувати на ньому їжу, зокрема, тваринного походження. Останню стали добувати частіше у зв’язку з винайденням першої зброї – дубини і списа, згодом – ножа і сокири. Але мисливська здобич не була надійним засобом харчування, скоріше випадковим. Тому внаслідок постійної незабезпеченості джерелами харчування на цьому ступені виникло людоїдство. Вищий ступінь розпочався з винайденням лука та стріл, дичина стала постійною і основною їжею, а полювання – однією з звичайних галузей праці. З’являються зачатки оселення тісними громадами, має місце певний ступінь оволодіння виробництвом засобів існування: дерев’яного чи глиняного посуду, шліфовані кам’яні знаряддя і зброя. 2 – Варварство. Нижчий ступінь починається з запровадження гончарства. Характерною рисою цього ступеня є приручення та розведення тварин і вирощування рослин. Внаслідок відмінності в природніх умовах населення кожного материка розвивалося своїм особливим шляхом. Середній ступінь - вирощується щораз більше їстівних рослин, освоюється і розводиться щораз більше тварин. Виникає система зрошення посушливих земель. Починається обробка і використання металів – міді, бронзи і ін. (крім заліза). Масове розведення свійських тварин призводить до утворення їх великих стад і пастушого кочового життя у придатних для цього регіонах. Отже, проходить у масштабах всього людства перший великий суспільний поділ праці: від землеробських, осілих племен відокремлюються кочові, скотарські. Вищий ступінь починається з плавки залізної руди і переходить у цивілізацію в результаті винайдення буквеного письма. Цей ступінь багатший успіхами в галузі виробництва, ніж усі попередні ступені, разом узяті. З’явився плуг з залізним лемешем із домашньою худобою як тяглом. Завдяки плугові стало можливим землеробство у великому розмірі – рільництво. З’являються ковальський міх, ручний млин, гончарний круг, розвинена обробка металів, яка переходить в художнє ремесло, повозка і бойова колісниця, будування суден з колод і дощок, зародки архітектури, міста, оточені стінами з баштами. Ремесло остаточно відокремлюється від землеробства – тобто проходить другий великий суспільний поділ праці. Одночасно з ним – третій: поява значної групи людей, не пов’язаних з виробництвом – купців, торговців. Вони служать посередниками у торгівлі між землеробськими і ремісничими та скотарськими племенами – спочатку бартерній (товар на товар), далі грошовій (коли з’явилася бронза, мідь, срібло, золото). Настає нова епоха в розвитку людства – епоха цивілізації. З’являються металічні гроші, карбована монета – мідна, срібна, золота. Услід за грішми з’явились такі явища, як грошова позика, лихварство, проценти. Поряд з багатством, яке спочатку полягало в худобі, товарах, рабах з’явилося багатство грошове, а згодом й земельне. Отож, з розширенням торгівлі, разом з грішми і лихварством, земельною і взагалі приватною власністю швидко відбувалася концентрація багатств у руках нечисленної верхівки родів і племен, а поряд з цим зростало зубожіння мас, з’явився прошарок бідняків. Тобто поглиблювалась поляризація суспільства. Родова община в процесі еволюції стала переростати в сусідську територіальну общину – тобто громаду, колектив людей, де ще існують кровноспоріднені зв’язки, але й знаходиться, проживає разом з родичами чимало людей сторонніх, чужаків, які були прийняті до общини, зжились з нею, стали її членами.

Чисто родовий лад виявився безсилим перед лицем нових явищ, що розвинулись об’єктивно, хоч і в його середовищі. До того ж цей лад не мав жодних засобів примусу, крім громадської думки, громадського осуду, чи, у крайності, усунення, вигнання порушника з общини. Наслідком цього всього стало виникнення нової структури, нової організації, яка замінила родовий устрій – держави. Вона з’явилася як свого роду надкласова сила, що була покликана врегулювати мирним способом відносини між класами, що вели антагоністичну боротьбу, скерувати її в економічну галузь, врегулювати інші соціальні конфлікти законним шляхом. Її, державу, у першу чергу потребували пануючі верстви (саме для захисту свого майна, своїх інтересів), зрештою, як і звичайні виробники – для спокою, стабільності і суспільстві, захисту від зовнішніх ворогів. Отже, держава, в засаді не була організацією, ззовні нав’язаною суспільству. Вона була результатом, продуктом внутрішнього розвитку суспільства і виникла на певному ступені його розвитку.