2.2. Психологічні теорії, що застосовуються при роботі з клієнтами

Психодинамічна практика базується на психоаналізі З. Фрейда. Відносини, які складаються між клієнтом і терапевтом, такі ж, як і між пацієнтом і лікарем. Ось чому в психоаналітичних підходах клієнт, хто просить допомоги, визначається як пацієнт. Спочатку даний метод жорстко визначав установки пацієнта і необхідні процедури, тим самим шикувалися, як і в медичній практиці, директивні принципи взаємин. Пізніше З. Фрейд приходить до висновку, що взаємини між аналітиком і пацієнтом є частиною терапевтичного контакту і вони можуть заважати або допомагати вирішенню проблем пацієнта.

Поведінкова практика роботи з клієнтом відрізняється від інших типів терапії, в її основі лежить поведінка, а почуття й думки клієнта, навіть незважаючи на емоційний фон, вторинні. Поведінкова терапія спрямована на навчання клієнтів позитивним моделей поведінки.

Р. Дастін (R. Dustin) та Р. Джорджа (R. George) виділяють такі основні принципи поведінкової терапії.

1. У центрі уваги терапевта - поведінка клієнта.

2. Концептуалізація терапевтичних поведінкових цілей.

3. Розвиток процедури лікування, побудованої на поведінкових проблемах клієнта.

4. Об'єктивна оцінка терапевтичних цілей, виконаних у процесі лікування.

Поведінкова терапія дозволяє не тільки рефлексувати, а й вимірювати зміни, що відбуваються з клієнтом, забезпечувати просування клієнта до поставлених цілей. У зв'язку з цим поведінкова терапія дає можливість клієнтам: ¹⁴

- Змінювати поведінку;

- Включатися в процес прийняття рішення;

- Запобігати можливі проблеми, формувати необхідну поведінку.

Особистісно-орієнтована терапія спрямована на самоактуалізацію клієнта, усвідомлення ним свого ставлення до самого себе, до навколишнього світу, своєї поведінки. Вона розвиває творчий потенціал особистості, її здатність до самовдосконалення.

В основі її лежить розуміння, що люди здатні вирішити будь-які конфлікти, але вони обмежені в знанні про самих себе. Конфлікти виникають в результаті невідповідності власного організмічного оцінного процесу з оцінною ціннісної позицією навколишнього середовища.

Клієнти здатні подолати перешкоди сприйняття як зовнішнього, так і внутрішнього досвіду, сформувати про себе уявлення як про повноцінно функціонуючої особистості, самоактуализирующейся індивіді, якщо терапевт володіє необхідними особистісними якостями. Створення атмосфери відносин з клієнтом - одне з головних умов терапевтичного процесу. Якщо ці умови дотримані, то клієнти можуть досягти самоактуалізації, вирішити конфлікт, придбати позитивні цінності, збільшити тенденцію позитивного особистісного зростання. ¹⁵

Таким чином, в даному параграфі ми розглянули три види психологічних теорій, які частково можуть бути застосовані в практиці соціальної роботи: психодинамический, поведінковий та особистісно-орієнтований підходи.

2.3 Застосування психологічних технологій в практиці соціальної роботи

Соціальна робота спрямована на надання допомоги людині в його родині, соціальному середовищі, в корекції його міжособистісних відносин і внутрішньоособистісних статусу. Тому психологічні технології і методики по праву активно використовуються і в підготовці фахівця, і в його професійній діяльності. Різноманіття психологічних технологій, які активно розробляються, практикуючий фахівець застосовує в залежності від свого основного підходу до людини і суспільства.

Для практики соціальної роботи особливо важливого значення набувають такі напрямки:

1. психодіагностика,

2. психологічне консультування,

3. використання технік, методів і прийомів психологічної взаємодії з клієнтом.

Психодіагностика - галузь психічного знання, пов'язана з постановкою психологічного діагнозу. Сучасна психодіагностика розуміє термін «психологічний діагноз» не тільки як встановлення будь-якого відхилення від нормального психологічного функціонування або розвитку, але і як визначення психічного стану конкретного об'єкта (індивіда, сім'ї, групи), тієї чи іншої психічної функції або процесу у конкретної особи. Наприклад, може бути проведена діагностика рівня психічного розвитку дошкільника, психодіагностика інтелекту, довільної уваги, короткочасної і довготривалої пам'яті, акцентуацій характеру, типу темпераменту тощо ¹⁷

Збір інформації про клієнта рекомендується проводити, використовуючи один з прийомів - Пятишаговая модель, описану Є. Айві. Корисно вести спостереження і за експресією (мімікою, пантомимикой, позою, рухами), за якими можна зрозуміти справжні переживання, стан людини, а не оцінювати їх тільки за його словами. Встановлено, що саме невербальні прояви в комунікаціях найбільш вірно сигналізують про справжні, а не показних почуттях партнера. Результати спостережень слід аналізувати за спеціальною схемою. Крім того, в психодіагностики поширені спеціальні психодіагностичні методики: тести, запитальники, проективні процедури. Наголошуючи на необхідності професіоналізму при їх використанні та інтерпретації результатів, фахівці звертають увагу на наступні переваги цих методик:

1. вони дозволяють зібрати діагностичну інформацію у відносно короткі терміни;

2. надають інформацію не взагалі про людину, а про тих чи інших його особливості (інтелекті, тривожності, почутті гумору тощо);

3. інформація надходить у вигляді, придатному для якісного і кількісного порівняння індивіда з іншими людьми;

4. інформація, що отримується за допомогою психодіагностичних методик, корисна з точки зору вибору засобів втручання, а також прогнозу розвитку, спілкування, ефективності тієї або іншої діяльності індивіда.

Соціальний працівник, використовуючи в своїй практиці прості психодіагностичні процедури для отримання більш повної і об'єктивної характеристики клієнта, при необхідності направляє його до професійного психолога, формулюючи останньому психодіагностичні завдання. Особливо слід застерегти від некваліфікованого застосування психодіагностичного тестування.

Тест - дуже тонкий і часом підступний інструмент. Недостатньо мати на руках тест, потрібно добре знати його потенційні можливості, правила інтерпретації, чіткість процедури тестування, правила співвіднесення результатів, отриманих за допомогою різних тестів.

Разом з тим грамотне використання тестування розширює горизонти психолога та соціального працівника. Однак нерідко захоплення рішенням очевидних, явних проблем призводить до забуття того, з яким типом клієнта вони мають справу. Те, як психолог і соціальний працівник сприймають клієнта, часто позначається на їх судженнях. Тести - це вдалий спосіб уникнути упередженості. Вони дають можливість збалансовано оцінювати ситуацію.

Психологічне консультування населення - новий вид практичної діяльності вітчизняних психологів і поки, на жаль, воно розвивається в досить скромних масштабах, хоча в багатьох зарубіжних країнах Європи, Америки, Азії вже багато років функціонує мережа муніципальних, міських, районних (комунальних), місцевих психологічних консультацій , що дають значний практичний ефект.

Прийнято розрізняти психологічне консультування і психотерапію. Консультування - надання допомоги психічно здоровим людям для досягнення ними будь-яких цілей, більш ефективної організації поведінки. Психолог-консультант може допомогти особистості подивитися на себе як би з боку, усвідомити проблеми, які вона не контролює, змінити установки ставлення до оточуючих і відповідно до них коригувати свою поведінку та ін

Психотерапія - довготривалий процес трансформації особистості, що характеризується глибокими змінами в її структурі. Нерідко висловлюється думка про те, що психотерапія - це робота з патологічною особистістю. Але на практиці поняття психотерапії та психологічного консультування зливаються. Консультують психологи проводять іноді багато зустрічей з клієнтами і працюють глибше, ніж психотерапевти.

Таким чином, у соціальній роботі застосовуються різні психологічні методики та технології. Найбільш часто використовуються з них це: психодіагностика, тестування, психотерапія, психологічне консультування.

Висновок по другому розділі. У першому розділі ми розглянули взаємозв'язок психології та соціальної роботи. На основі аналізу текстів використовуваної літератури ми переконалися, що соціальна робота немислима без психології. Причому з самого початку свого становлення соціальна робота спиралася на психологію. Особливо популярний психологічний підхід до практики соціальної роботи був за кордоном. На даний момент різні психологічні методи широко застосовуються в соціальній роботі з клієнтами.

Висновки

У вітчизняній методології та практиці соціальної роботи ідея синтезу психологічного та соціального простежується на всіх рівнях - у формулюваннях цілей і завдань соціальної допомоги населенню, в кваліфікаційних вимогах і посадові обов'язки соціальних працівників, в державних освітніх стандартах підготовки фахівців з соціальної роботи. Відповідно, інтегративний підхід фактично закладений і в нормативних документах про діяльність соціальних служб і посадові обов'язки соціальних працівників. Так, в них фігурують такі види діяльності, як надання громадянам кваліфікованої соціально-психологічної допомоги, зокрема здійснення консультування; допомогу клієнтам у конфліктних і психотравмуючих ситуаціях; розширення у клієнтів діапазону соціально і особистісно прийнятних засобів для самостійного вирішення виникаючих проблем і подолання наявних труднощів; допомогу клієнтам у актуалізації їх творчих, інтелектуальних, особистісних, духовних і фізичних ресурсів для виходу з кризового стану, стимулювання самоповаги клієнтів і їх впевненості в собі.

Соціальні працівники, що мають справу з людьми, що знаходяться в складних життєвих ситуаціях, у групах ризику, тому повинні бути достатньо грамотними в питаннях психічного здоров'я, соціально - психологічної природи людини, її особливостей в окремих груп, зокрема, в проблемах типології особистості, темпераменту, характеру, спілкування і т.д.

Основна мета соціальної роботи - поліпшити життя клієнтів шляхом зміни їх внутрішнього світу та зовнішніх обставин, які впливають на цей світ, тому психологічні основи соціальної роботи включають як загальнотеоретичні психологічні концепції, так і методи практичної психології.

Необхідність достатньо високої психологічної компетенції обумовлюється тим, що соціальний працівник, по-перше, повинен постійно співпрацювати з професійними психологами, психотерапевтами та знаходити з ними порозуміння, по-друге, розрізняти ті випадки, коли під «маскою» соціальної проблеми ховається проблема психологічна чи навіть психіатрична і направляти клієнта до відповідного спеціаліста, по-третє, вміти надати первинну соціальну підтримку нужденним в ній людям, по-четверте, постійно спілкуючись з людьми, обтяженими психологічними проблемами.

Всі психологічні стани та особливості поведінки клієнтів викликані, з одного боку, зовнішніми соціальними (або стихійно-природними) причинами, зокрема соціально-економічними труднощами, бідністю, безробіттям, виходом на пенсію та її низьким рівнем життя, зловживаннями представниками влади і насильством з боку інших людей і груп (в тому числі, пов'язаних з криміналом), невдачі в особисто-сімейного життя (розлучення або розлад у родині тощо), національно-расові конфлікти, наслідки участі у військових діях, перебування в екстремальних ситуаціях (важка хвороба, інвалідність, стихійні лиха тощо). З іншого боку, психологічні проблеми клієнтів обумовлені особливостями самої особистісної структури. Саме накладення зазначених об'єктивних життєвих ситуацій і суб'єктивних внутрішніх особливостей даної людини призводить у результаті до психологічної незадоволеності їм своїм життям. Звідси цілком зрозуміло, що психосоціальний працівник зобов'язаний у своїй роботі з клієнтами надати йому не тільки соціально-організаційну допомогу в рамках своїх можливостей, але й вміти досить грамотно вирішувати суто психологічні проблеми клієнта, активно використовуючи корекційно-реабілітаційні методи і засоби.

Серед численних методів і засобів корекції та реабілітації клієнтів найважливіше значення у психологічній роботі з клієнтами мають психологічне консультування та психотерапія, що представляє собою різноманітний набір конкретної техніки, методик, і прийомів, що використовуються в практичній роботі. Слід відзначити те, що і психологічне консультування та психотерапія у вирішенні проблем клієнтів спираються на базові принципи і тому включають цілий ряд відповідних основних підходів: діагностичний (діагностична шкала), функціональний (функціональна школа), метод вирішення проблем, психоаналітичний, когнітивний, біхевіоральний (поведінковий ), мультимодальний (включає поряд з біхевіоральних також аналіз сенсорних процесів особистості, міжособистісних відносин, уяви), екзистенційна-гуманістичний (гуманістична та екзистенційна психологія), трансактний підхід (на основі трансактного аналізу гештальт психології), системний, інтегративний (на основі принципу: для кожного клієнта своя психотерапія), онтопсихологічний, підхід з позицій трансперсональної психології, діяльнісний та інші.