170. Органи , що розглядають трудові спори

Трудові спори розглядаються:

1) комісіями по трудових спорах;

2) районними (міськими) судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

1. КЗпП не дає визначення індивідуальних трудових спорів. У той же час у законодавстві з'явилось поняття колективних трудових спорів (конфліктів). Розмежування між індивідуальними і колективними трудовими спорами провадиться передусім по суб'єкту, який у спорі протистоїть власнику. В індивідуальному трудовому спорі власнику протистоїть працівник. Працівників може бути і декілька, але в індивідуальному трудовому спорі кожен з них пред'являє до власника вимоги з приводу порушення його індивідуальних трудових прав у частині, що стосується кожного працівника. Власник в індивідуальному трудовому спорі також може пред'являти вимоги до декількох працівників (наприклад, до членів бригади матеріально відповідальних осіб), але до кожного з працівників також можливо пред'явлення лише однієї вимоги, обсяг якої індивідуально визначений.

3. До індивідуальних трудових спорів належать, зокрема, трудові спори про: переведення на іншу роботу; припинення трудового договору; оплату праці і виплату заробітної плати, винагороди за вислугу років, винагороди за підсумками роботи підприємства за рік, гарантійних сум, компенсацій; повернення грошових сум; надання відпустки; накладення дисциплінарного стягнення; видачу та використання спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту; видачу лікувально-профілактичного харчування, молока чи інших рівноцінних продуктів; встановлення та застосування норм праці; відрахування з заробітної плати тощо.

6. На відміну від цивільного законодавства, трудове законодавство детально не визначає способів захисту трудових прав. Але це не перешкоджає пред'явленню працівниками позовів про визнання власника (підприємства) зобов'язаним, про покладення на нього обов'язку, про припинення дій, порушуючих право, тощо.

7. Природно, не підлягають розгляду в комісіях по трудових спорах спори, в яких працівнику протистоїть не підприємство (установа, організація) і її власник, а інший орган. Так, у згаданому Положенні про порядок розгляду трудових спорів вказувалось на те, що в комісіях по трудових спорах не розглядаються спори, пов'язані з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню. У відносинах з виплати допомоги власник і його підприємство (установа, організація) виконують лише технічні функції. Стороною ж у таких правовідносинах, що протистоять працівнику, є профспілка, профспілкове об'єднання або Фонд соціального страхування. Ст. 224 КЗпП надає підстав для висновку про те, що спори, які випливають з-правовідносин з таким суб'єктним складом, трудовими взагалі назвати не можна. В той же час права працівника при виплаті допомоги з соціального страхування може порушити і власник. У цьому разі спір, що виникає, має бути кваліфікований як трудовий.

8. Індивідуальні трудові спори між працівником та власником незалежно від форм трудового договору розглядаються комісіями по трудових спорах і районними (міськими) судами. Визначення в частині третій ст. 221 КЗпП того, що установлений цією статтею порядок розгляду індивідуальних трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, які їх обрали, правильне лише в тій частині, що такі спори не можуть розглядати комісії по трудощх спорах і розгляд не може здійснюватись відповідно до норм глави XVКЗпП. Але такий працівник вправі звернутись з позовом до суду на підставі частини першої ст. 55 і частини другої ст. 124 Конституції України.