- •1.Науково-правничі школи в Україні
- •2. Проблеми співвідношення законів та підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •3. Проблеми змісту права власності на землю.
- •6. Проблеми реалізації та трансформацї колективної форми права власності
- •7. Проблеми поняття землі як об'єкта правового регулювання.
- •8. Проблеми форм права власності на землю
- •9. Проблеми відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.
- •10. Проблеми класифікації земельних правовідносин.
- •11. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •12. Особливості права земельного сервітуту
- •13. Місце земельного права як галузі права в правовій системі України.
- •14. Проблеми суб’єктно-об’єктного складу та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •15. Проблеми класифікації земельного фонду України за цільовим призначенням.
- •16. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.
- •17. Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду.
- •18. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •19. Проблеми реалізації принципів земельного права.
- •20. Проблеми приватизації земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (повна модель приватизації).
- •21. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •22. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •23. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •24. Проблеми управлінських відносин у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •25. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в умовах сьогодення.
- •26. Проблеми набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •27. Проблеми функціонально-правового забезпечення використання, відтворення та охорони земель.
- •28. Проблеми 1 законодавчого врегулювання земельних відносин в контексті необхідності розмежування правового регулювання відносин, об'єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно.
- •29. Гарантії права власності на землю.
- •30. Особливості та проблеми земельних орендних відносин.
- •31. Стандарти та інші науково-технічні документи.
- •32. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.
- •33. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •34. Право власності на землю Українського народу.
- •35. Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування.
- •36. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •37. Право власності на землю:проблеми поняття, ознаки, функції.
- •38, 53. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису та суперфіцію
- •39. Проблеми видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •40. Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами
- •41. Проблеми планування використання земель як функції управління у галузі икористання відтворення та охорони земель.
- •3 Складова – пвз – прир с/г районування земель
- •42. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.
- •43. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.
- •44. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •45. Проблеми поняття та склад земель іншого природоохоронного призначення.
- •46. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •47. Проблема ведення державного земельного кадастру як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •48. Право землекористування: проблеми поняття та видів.
- •49. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель населених пунктів.
- •50.Проблеми державної реєстрації прав на землю
- •51. Проблеми набуття та реалізації права оренди земельної ділянки.
- •52. Особливості продажу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
- •38, 53. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису та суперфіцію
- •54. Проблеми правового режиму земель водного фонду.
- •55. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів' як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •56. Проблеми та особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, борони та іншого несільськогосподарського призначення.
- •57. Особливості виділення в натурі зем. Ділянок
- •58. Проблема розгляду земельних спорів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •Глава 25 зк. Органи, що вирішують земельні спори
- •59. Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •60. Проблеми поняття та застосування земельно-правової відповідальності за земельно правопорушенні
38, 53. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису та суперфіцію
(емфітевзис)
Емфітевзис – ст. 102-1 ЗК та главою 33 ЦК. Емфітевзис у ЗК та ЦК визначається як довгострокове відчужуване та успадковуване але, крім випадків передбачених зем-им та цив-им зак-ом, право особи на користування ЗД, що належить іншій особі для с/г потреб. На відміну від інших прав має речовий характер. Може бути відчужене його володільцем іншій особі, але крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 102-1 ЗК та ч. 3 ст. 407 ЦК. Емфітевзис надає іншим особам право на користування ЗД в межах її цільового призначення виключно для с/г потреб. Емфітевзис виключає можливість власника ЗД користуватися нею протягом строку дії емфітевзису. Емфітевзис може бути як строковим, так і безстроковим (відповідно до ч. 4 ст.102-1 ЗК та ч. 1 ст. 408 ЦК строк договору про надання права на користування чужою ЗД для с/г потреб встановлюється договором і для земель державної та комунальної власності не може перевищувати 50 років). За користування ЗД на підставі емфітевзису стягується плата, розмір якої погоджується у договорі про встановлення емфітевзису.
1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.
2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
3. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.
4. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.
5. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням вимог цього Кодексу.
6. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) викупу земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;
4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
7. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть бути припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Суперфіцій – відчужуване речове право, користування чужою земельною ділянкою для забудови.Важливою ознакою прав на чужі речі є визначення їх переліку виключно законом, шляхом формування закритого переліку. Оскільки, ці права абсолютні, вони встановлюють обов’язок для невизначеного кола осіб, ці особи повинні бути поінформовані про зміст і види таких прав. ПРОБЛЕМА - виходячи із ЗУ ПРО плату на землю – земельний податок повинен сплачувати і власник емфітевта або супефірціарій, що здатно стримати розвиток відносин із використанням зем ділянок на праві емфітевзису та суперфіція.
( суперфіцій).
1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.
2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
3. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.
4. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.
5. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням вимог цього Кодексу.
6. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) викупу земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;
4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
7. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть бути припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Суперфіцій – відчужуване речове право, користування чужою земельною ділянкою для забудови.Важливою ознакою прав на чужі речі є визначення їх переліку виключно законом, шляхом формування закритого переліку. Оскільки, ці права абсолютні, вони встановлюють обов’язок для невизначеного кола осіб, ці особи повинні бути поінформовані про зміст і види таких прав. ПРОБЛЕМА - виходячи із ЗУ ПРО плату на землю – земельний податок повинен сплачувати і власник емфітевта або супефірціарій, що здатно стримати розвиток відносин із використанням зем ділянок на праві емфітевзису та суперфіція.