43. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.

Придбання на підставі цив прав угод – Розділ 20, 21 ЗК, ЦК….. ЗК (81-84….) – фіз. та юр особи можуть набувати….. Укладання таких угод можливе за умови відсутності мораторію на купівлю-продаж зем ділянок та обмежень, передбач щодо набуття права власності на земельні ділянки. Такі договори уклад у порядку, передбач ЦК із врахуванням положень ст. 132 ЗК. (п Г\ - перевіряється в день посвідчення угоди відповідно до даних Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, який ведеться Мінюстом відповідно до спец Положення). (підпункт Д – такі відомості зобов’язаний подати власник земельної ділянки, який звертається з відповідною заявою до органів земельних ресурсів за місцем знаходження земельної ділянки, які зобов’язані надати довідку про наявність або відсутність обмежень на підставі даних державного земельного кадастру). Кадастровий номер – 8. 11.2010 визнач вказівкою держкомзему Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного реєстру земель. Оскільки, Наказ Держкомзему від 15. 01. 2010 № 168 Про затв порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам був скасований; ПКМУ Про затв тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера зем діл від 18.08. 2010 № 749 набирає чинності з 1. 01. 2011 року. Аналіз чинного законодавства – Перша стадія – уклад у пис формі угоди, її нотар посв та реєстрація (правова основа 132 ЗК, ЗУ Про нотаріат, Інструкція про порядок вчин….., Тимчасовий порядок держ реєстрації правочинів); Друга – держ реєстрація права власності на зем ділянку. В прикінц та перехідних положеннях ЗК – держ реєстрац до 01.01.2012 року зд територіальними органами земельних ресурсів (або в поземельній книзі або) після – Мінюстом.

В поземельній книзі – коли право власності посв цив-прав угодою, свідоцтвом про право на спадщину. Такий порядок запроваджено з 2. 05. 2009 року. Правова основа – ст. 125, 126 ЗК Нової редакції від 5.03.2009, ПКМУ 6.05.2009 № 439

44. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, "полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України " (ст. 187 ЗК України).

На наш погляд, контроль за використанням та охороною земель більш доцільно визначити як діяльність уповноважених суб'єктів із перевірки дотримання норм земельного законодавства, із вжиття заходів щодо припинення його порушень та притягнення порушників до юридичної відповідальності.

Функція контролю пов'язана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників.

За суб'єктом здійснення виділяють такі форми контролю: (1) державний, (2) самоврядний та (3) громадський контроль.

Загальні положення про здійснення державного контролю у даній сфері визначені ст. ст. 187-190 ЗК України, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Наказом Держкомзему України" Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" від 12.12.2003 № 312, засади притягнення до адміністративної відповідальності за земельні правопорушення - КпАП України. Відносини із здійснення контролю також регулюються законодавством, що визначає статус контролюючих суб'єктів.

Державний контроль здійснюється органами: Держкомзему України, у складі якого діє Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель.

; Мінприроди України у складі якого діє Державна екологічна інспекція; Мінагрополітики – Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів; МОЗ України; Мінрегіонбуду України, місцеві державні адміністрації.

Здійснення самоврядного контролю у галузі земельних відносин передбачене ст. 189 ЗК України, п. "ї" ст. Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування". Зокрема, п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження із здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ст. 48 передбачає засади діяльності тимчасових контрольних комісій ради. Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації положень Законів у актах самих органів місцевого самоврядування: див., наприклад, рішення Київської міської*ради № 16/890 від 25.09.2003 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві".

Перешкодою на шляху здійснення контрольних повноважень органів місцевого самоврядування є те. Що передбачене законодавством право органів місцевого самоврядування вимагати у землевласників та землекористувачів певні відомості щодо стану використання земельних ділянок не підкріплене санкціями за невидання інформації.

Здійснення громадського контролю за використанням та охороною земель передбачене ст. 190 ЗК України, згідно із якою такий контроль "здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах. " На сьогодні відповідне положення поки що не затверджене.

Громадський контроль за використанням та охороною земель на даний час може здійснюватися в рамках громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Законодавчою основою для здійснення такого контролю є ЗУ «Про охорону НПС» наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження положення про громадських інспекторів з охорони довкілля»