24. Проблеми управлінських відносин у галузі використання, відтворення та охорони земель.

Проблеми: співвідношення державного управління та державного регулювання в галузі земельних відносин. Ця дискусія бере свій початок з теорій адміністративного права, де склались такі підходи – 1. Ці поняття розгляд як синоніми; 2. З точки зору регулювання як функції управління; 3. Як понятійні елементи, які тісно пов’язані між собою та органічно доповнюють один одного. Так, на думку проф. Рабіновича – основний критерій розмежування управління та регулювання – як різних засобів державного впливу – поляг насамперед у видах, спрямованості, та обсязі повноважень компетент держ органів стосовно об’єктів впливу; змістовне навантаження державного регулювання як цілісної категорії має виходити із загальних ознак державного управління, оскільки ці понятійні елементи тісно пов’язані між собою та органічно доповнюють один одного. Через призму земельного права - немає єдиного підходу.

Друга проблема – відсутність єдиного підходу щодо визначення об’єкта управління. Земельні ділянки, землі, земельний фонд, землевласники та землекористувачі, діяльність землевласників та землекористувачів. Держ упр носить соціальний характер, тобто пов’язане із впливом на людей, а не на об’єкти матеріального світу. Разом з цим – зміна стану об’єктів матеріального світу в необх для суспільства напрямку зд не безпосередньо, а опосередковано, через волю та свідомість людей, тобто керовану соціальну систему, а відтак обгрунтов позиція, що треба віділяти в упр відносинах треба виділ як безпосер так і опосередков об’єкт.

Ознаки упр-их відносин – виникають на основі норм закону; мають владно-виконавський х-ер; суб склад – спец уповноважені органи державні, громадські, самоврядні; об’єктний склад – безпосередній об’єкт, має комплексний х-ер і залежить від ф-ій управління; може бути діяльність фіз. і юр осіб, земельнокадастрова документація, правопосвідчуючі документи; опосередкованим об завжди буде земельна ділянка з її правовим режимом.

25. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в умовах сьогодення.

Проблема регулювання земельних відносин на рівні законів

ЗУ Про землеустрій склад з 9 розділів та 72 статей – нечіткість визначення поняття “землеустрій”; більшість норм має бланкетний характер; не встановлює чіткого процедурного забезпечення землевпорядних дій; залишається неврегульованою процедура поділу та об’єднання земельних ділянок; перенасичення закону нормами, які дублюють норми інших законів ст. 9 ЗУ і ст. 6 ЗК;

ЗУ "Про плату за землю". Не відповідає чинному зак-ву та потребує коригування поняття податок. Підлягає коригуванню ст. 6 Закону. Невідповідність ч. 1 ст.5 ЗУ частині 1 ст. 206 ЗК України.

На практиці застосовується лист ДПА щодо плати за землю з фіз осіб 25.09.2008 року 19541/7/17-0317

ЗУ Про розмежування земель державної і комунальної власності,

ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель.

26. Проблеми набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

ЗК:

Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)

1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.