- •1. Класифікуйте сучасні українські політичні партії
- •2. Сформулюйте основні положення праці д.Істона «Концептуальна структура для політичного аналізу».
- •3. Сформулюйте основні шляхи демократизації політичної системи сучасної України.
- •4. Сформулюйте основні риси політичної культури сучасної України.
- •5.Розкрийте зміст поняття політика, легітимн.Влади, типи легіт.Панування, викладені в статті Вебера «Політ.Як покликання і проф»
- •6.Сформулюйте основні особл.Партійної сист.Сучасної Укр
- •7.Визначіть необхідні якості політиків наведені в статті Вебера «Політ.Як покликання і проф»
- •8.Сформ.Форму держ.Правління та держ-територіального устрою в суч.Укр згідно Конституції Укр
- •9.Визначити типології політичного лідерства
- •10. Сформулюйте правила політичного мистецтва, необхідні для створення сильної держави, викладені в праці н.Макіавелі «Державець».
- •11. Визначте типології політичних систем
- •12. Визначте проблеми становлення та розвитку правової та соціальної держави в сучасній Україні
- •13. Наведіть типології політиків наведені м.Вебером в праці «Політика як покликання та професія».
- •14. Визначте досягнення і заслуги Чикагської школи в розвитку політичної науки на основі праці г.Алмонда «Політична наука – історія дисципліни» (коротке)
- •15. Виначте основні типи політичних процесів
- •16. Визначте суспільно-політичні погляди Конфуція.
- •17. Сформулюйте типології політичних еліт.
- •18.Визначте поняття «групи інтересів» та ознаки громадсько-політичних організацій
- •19. Сформулюйте основні пріоритети зовнішньополітичної діяльності сучасної української держави
- •20. Сформулюйте особливості формування та риси політичної еліти сучасної України
- •21.Визначити сутність політичних конфліктів та шляхи їх розв’язання
- •22. Визначте поняття громадянська культура та типи політичної культури, викладені в праці г.Алмонда «Громадянська культура».
- •23. Визначте сутність, ознаки соціальної держави.
- •24. Визначте поняття глобалізації як ключової тенденції світового політичного процесу
- •25. Визначити основні ознаки політичної реформи 2004 року в Україні
- •26.Мажоритарна виборча система
- •27.Пропорційна виборча система
- •29. Визначте сутність, ознаки правової держави.
- •30. У чому полягає різниця поглядів на кращий державний устрій давньогрецьких вчених Платона і Аристотеля.
- •31. Визначте різновиди партійних систем.
- •32. Визначте структуру політики.
21.Визначити сутність політичних конфліктів та шляхи їх розв’язання
Термін «конфлікт» латинської у буквальному перекладі з латинської означає «сутичка». Це може бути сутичка протилежних поглядів, думок, інтересів і дій різних суб'єктів— народів, націй, держав, політичних і суспільних груп, рухів і об'єднань. Конфлікт — це така стадія або форма розвитку соціального процесу, коли складаючі його сторони досягають стану полярності, моменту взаємосуперечен-ня і наявності протиріч. Кульмінацією конфлікту є криза, що характеризується крайнім ступенем загострення суперечностей між соціальними суб'єктами.
Політичний конфлікт — один із видів соціальних конфліктів, специфіка якого визначається особливостями розвитку політичної дійсності. У його основі знаходиться боротьба учасників політичного процесу за вплив у системі політичних відносин, за доступ до прийняття політичних рішень, розпорядження ресурсами, за те, що складає влада і політичне панування.
Політичний конфлікт складається з таких компонентів.
1) учасники, сторони;
2) характер конфлікту;
3) просторово-часові параметри;
4) етапи та інтенсивність;
5) наслідки та результати.
Необхідність пошуків засобів регулювання конфлікту та управління ним випливає з усвідомлення нової конфліктологічної парадигми мислення: по-перше, належить визнати і вмотивувати значення соціальних конфліктів як щоденного і природного явища соціального життя, його невід'ємного атрибута; по-друге, слід визнати не тільки неминучість конфліктності в суспільстві, а й виявлену та підкреслену конструктивну роль конфліктів у суспільному розвитку; по-третє, маємо усвідомити, що конфлікт можна регулювати і управляти ним. Отож, більшість соціально-політичних конфліктів можуть бути оптимізовані на будь-якому рівні та стадії, а головне інструментальне завдання щодо конфлікту повинно бути визначено як управління ним.
Управління конфліктом — врегулювання, розв'язання, придушення, а також ініціювання певних конфліктних ситуацій в інтересах суспільства в цілому чи окремих його суб'єктів.
Правильно організоване управління надає конфліктному процесові форми, яка забезпечує мінімізацію неминучих політичних, соціальних, економічних і моральних утрат, оптимізацію тих чи інших сфер суспільного життя. Позитивні наслідки соціальне-політичного розвитку постають не з конфлікту як такого і не з уявної безконфліктності, а з уміння впливати на конфлікт у потрібному напрямі.
Для подальшої локалізації конфліктогенного поля дуже важливо знати і вміти вибрати способи і стиль поведінки в конфліктній ситуації. Тут є кілька підходів, їх можна умовно поділити на морально-правовий, примусово-переговірний, силовий, ідеалістичний.
Морально-правовий (нормативний підхід) робить можливим врегулювання конфлікту з допомогою вибору правових і моральних норм. Результативність залежить від того, чи є між сторонами згода стосовно цих норм.
Силовий підхід використовується, коли за нерівності партнерів сильніша сторона намагається придушити слабшу й нав'язати їй свою волю. Але використання цього способу призводить до досить складних наслідків: здебільшого причина не усувається, тому зберігається загроза нового загострення, до того ж слабка сторона може не підкоритися і чинити пасивний опір, що криє загрозу виникнення «подвійного», «заблокованого» конфлікту. Перемога з використанням силової моделі має перехідний характер, коли за певних умов переможець може стати переможеним. Такими засобами користувався тоталітаризм, намагаючись фактично розправитися з конфліктами. Цей підхід веде до поглиблення конфліктів, зростання їх кількості та складності, а тому викликає активний опір і моральний осуд у масовій свідомості й поведінці.
Реалістичний підхід називають іще методом торгу, або примусово переговірним. Суть конфлікту за такого підходу розглядається як вроджене прагнення людини до панування. Оскільки всі панувати не можуть, відбувається примус з боку тих, хто панує. Прихильники даного підходу розуміють, що миру не може бути ніколи, тільки перемир'я, що довготривалої стабільності він не приносить, бо відбувається не вирішення, а тимчасове врегулювання проблеми. Даний підхід є актуальним з огляду на суперечливі колізії становлення нових економічних відносин в Україні.
Ідеалістичний підхід має місце, коли всі зацікавлені сторони, незалежно від стану і статусу, встановлюють взаємовідносини, прийнятні для всіх, що відповідають індивідуальним поглядам кожного. За основу береться визнання того, що на даний момент усі сторони зазнають небажаних втрат, але зрештою всі виграють. Задоволення інтересів відбувається без явного чи прихованого примусу, що забезпечує «самопідтримку» досягнутої ситуації
Інтегративний спосіб передбачає, що кожна зі сторін, забуваючи про свої попередні цілі й цінності, знаходить нові взаємоприйнятні. У процесі реалізації цього способу важливо зрозуміти: оскільки вибір цілей і засобів їх досягнення теоретично безмежний, то обов'язково знайдеться вибір неконфліктного характеру.
