15. В яких точках земної кулі горизонтальна складова магнітного поля досягає максимуму, а в яких мінімуму та пояснити чому.

16. Висвітлити взаємозв’язок напруженості магнітного поля н та магнітної індукції в. Вказати одиниці магнітної індукції.

Характеристикою мпз є його напруженість H_T або її складові. У прямокутній системі координат, вісь х орієнтована за напрямком географічного меридіана (на ПН) вісь у – за напрямком паралелі (на СХ) , z вертикально вниз. Складові вектора H_T по осях координат позначаються як X, Y, Z. Тому горизонтальна складова Н

Вертикальну площину, в якій лежить вектор H_T називають площиною магнітного меридіана. Кут між горизонтальною площиною й напрямком вектора H_T – магнітне схилення j, а кут між географічним і магнітним меридіаном – магнітне схилення D.

МП прийнято характеризувати ще величиною індукції В. модулі векторів В і Н_Т зв’язані співвідношенням

, де μ- магнітна проникність середовища. В магніторозвідці, виміри ведуться в середовищах де μ ≈1, модулі векторів В та Н виявляються чисельно рівними

Щільність магнітного потоку:

, де Ф – потік силових ліній,

- площадка, що розташована перпендикулярно до силових ліній.

Щільність магнітного потоку - магнітна індукція, яка є напруженістю сили магнітного притягання (відштовхування), тобто повним вектором магнітного поля.

Магнітна індукція :

[B]_СІ = [Ф/s] = [нм/А]/[м²] = н/(Ам) = Вб/м² = 1 Тл (Тесла);

1 нТл = 10^-9 Тл;

[B]_СГС = 1 Гс (Гаус);

1 Гс = 110^-4 Тл.

Поле , що позбавлене впливу магнітних властивостей середовища, в якому воно вимірюється, називається напруженістю магнітного поля :

д е - відносна магнітна проникненість середовища;

у вакуумі і в повітрі.

[T]_СІ = [B]/[_о] = 1 A/м;

[T]_СГС = 1 Е (Ерстед);

1 (1 гама) = 110^-5Е;

1 A/м = 410²нТл;

1  1 нТл.

З двох характеристик магнітного поля та більш загальною є магнітна індукція. Саме вона діє на чутливу систему магнітометрів. Магнітна зйомка виконується в немагнітому середовищі (в повітрі), магнітна сприйнятливість якого . Тому:

,

17. Вказати основні складові магнітного поля Землі та пояснити їх природу (джерела).

Магнітне поле, яке вимірюється на поверхні землі, є векторною сумою декількох складових. Кожна з яких має свої джерела, які розташовані в різних частинах земної кулі і закономірно змінюються в часі і просторі.

де - повна складова мпз.

- дипольне поле,або поле, створене однорідно намагніченою земною кулею, джерело – ядро: електричні струми в ядрі.

- недипольне поле,або поле світових магнітних аномалій, джерело – електричні струми на поверхні ядра.

Сума полів дипольного і не дипольного полів утворюють головне (нормальне) мпз.

, джерело знаходиться в зовнішньому ядрі.

- аномальне магнітне поле, або поле локальних і регіональних аномалій, обумовлене намагніченістю порід в верхній частині земної кори. Поділяється на поле регіонального характеру, яке поширюється на великі площі, і на локальне, обмежене невеликими площами.

- поле зумовлене зовнішніми джерелами,або міжпланетне мп,

- змінне мп або поле варіацій, джерело – магнітосфера та іоносфера землі

З врахуванням локалізації джерел мпз поділяється на 2 частини6 внутрішнє з джерелами всередині землі, і зовнішнє – за її межами.

Причиною відсутності джерел нижче земної кори є вплив t на магнітні властивості гп. З підвищенням намагніченість зменшується і існує критична t Кюрі,нижче якої породи повністю втрачають феромагнітні вл-сті.