134. Особливості власних та залучених ресурсів комерційного банку.

Власні кошти комерційного банку складаються із сформованих ним фондів і прибутку, отриманого банком в результаті його діяльності в поточному році і протягом минулих років. Фонди банку складають основу власних коштів. Кожен з них має певне цільове призначення. Відрізняються також порядок і джерела їх формування.

обов'язкового формування резервного фонду, комерційними банками можуть створюватися й інші фонди, джерелами формування яких служить банківський прибуток. Кількість цих фондів, їх назви, цільове призначення, розміри, порядок формування і використання повинні бути обговорені в установчих документах банку або в спеціальних внутрішньобанківських положеннях про фонди, затверджених відповідними органами управління банку. Найчастіше формуються фонд розвитку банку, фонди, що акумулюють кошти для виплати дивідендів акціонерам та індексації номіналу акцій, фонд поточних витрат банку. Можуть створюватися також різні цільові фонди, наприклад, для перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу і т.д.

В особливу групу слід виділити фонди банку, утворення яких пов'язане з різними зовнішньоекономічними чинниками. Їх можна об'єднати під загальною назвою фонди переоцінки. Окрему групу у фондах банку представляють засоби, що акумулюються в результаті нарахування зносу основних засобів. До складу власних коштів банку може входити і ряд інших елементів:

- створені за рахунок прибутку банку резерви на ризики та платежі;

- емісійні різниці, що утворюються в результаті реалізації первинно акцій, що розміщуються за ціною, що перевищує їх номінальну вартість;

- нерозподілений прибуток звітного року та минулих років.

Комерційні банки для здійснення своєї комерційної діяльності повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів.

Беручи до уваги вартість залучених ресурсів, умовно можна виділити три їх групи: безкоштовні, дешеві і дорогі.

Вартість ресурсів банку безпосередньо впливає на його прибутковість, а ліквідність банку багато в чому залежить від того, на яких умовах залучені кошти клієнтів (строкові, до запитання) і яка ймовірність їх одночасного вилучення.

Різновидом залучених ресурсів банків є кошти населення, розміщені у внески. Крім цього, до складу залучених коштів в даний час стали входити кошти індивідуальних підприємців.

Депозити складають основну частину залучених ресурсів комерційних банків. Вони представляють собою грошові кошти, внесені до банку його клієнтами - юридичними та фізичними особами. Існує досить багато різновидів банківських рахунків, кошти на яких класифікують як депозити..

Найбільш стійку частину депозитних ресурсів представляють строкові депозити та ощадні вклади. Під строковими депозитами розуміються грошові кошти, внесені в банк на фіксований термін. У деяких випадках комерційні банки вдаються до оформлення строкових депозитів і вкладів депозитними та ощадними сертифікатами.

133. Характеристика активних та пасивних операцій комерційних банків.

Пасивні операції - операції за доп. яких банки формують свої грош. рес. для проведення кред., інвестиц., та ін активних операцій. Рес. ком. банків - сук-ть грош. коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять третину усіх рес.), залучені і позичені (70%). Власний кап.: основний, додатковий. Залучені: - сук-ть коштів на пот. , депоз., та ін рах. банк. клієнтів, гром. орг-й, сусп. фондів, що розм. в активи з метою отрим. приб. чи забезп. ліквідності банку. Зал. поділ. на депоз. та недепозитні (позичені). Формами строкових вкладів є сертифікати (депозитні: юр. особам та ощадні - фіз.особам). Недепоз. залуч. у формі міжбанк. кредитів і кред. ЦБ, операцій з цін. паперами на вторин. фондовому ринку, позик на р-ку євродоларів.

Кредитні: проведення комплексу дій, пов’язан. з наданням і погашенням банк. позичок, здійсн. відповідно до принципів строковості, цільового хар-ру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кред. приймається колегіально. Банк. кредитув. здійсн. із застос. таких позичкових рах.: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спец. (застос. в окр. випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому облік. всі операції банку з клієнтом). Осн. передумова поверн. банк. позички - одерж. цільових грош. надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці викор. 2 види джерел погаш. позичок - первинні і вторинні. Викор. такі форми забезп. позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рах. до 3ї особи, іпотека, страх. угода (поліс). Інвестиційні означ. вклад. коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвест. цінні папери - боргові зобов’яз. у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Ф-ції банк. інвестицій поляг. у створ. вторинних рез. для задовол. потреби у коштах. Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додерж. безпеки грош. коштів, забезп. їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фін. можл. емітента зменш. на стільки, що він буде не в змозі викон. свої фін. зобов’яз.), фін. (у зв’язку з непередбач. змінами на р-ку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), %ний (пов’яз. з фіксацією % за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погаш. облігацій, тим вищий ризик). 1 з методів зменш. ризику - формув. інвест. портфеля за рах. багатьох видів цінних паперів, що мають різний р-нь якості та різні строки погаш.