136. Механізм забезпечення стабільності комерційних банків.

Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх комерційних банків.

Найважливішими економічними нормативами, які характеризують фінансову

стійкість банку, його здатність виконувати більшість інших нормативів, є

нормативи капіталу, зокрема мінімальний розмір статутного капіталу,

норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) і

норматив адекватності основного капіталу (достатності капіталу).

Мінімальний розмір статутного капіталу регламентує рівень статутного фонду новостворюваних банків. Платоспроможність визначається співвідношенням між капіталом і активами банку, підсумовуваними з урахуванням їхніх ризиків.

Нормативне значення показника не може бути нижчим від 8%. Це означає, що

для нормальної роботи банк на кожну гривню активів, скоригованих на

ступінь ризику, повинен мати 8 коп. власних коштів (капіталу).

Спорідненим з цим показником є показник достатності капіталу, який

визначається відношенням капіталу до загальних активів банку, зменшених

на створені відповідні резерви (резерви на відшкодування можливих втрат

від активних операцій). Нормативне значення показника достатності

капіталу має бути не меншим за 4%, тобто на кожну гривню усіх активів

(за мінусом резервів) банк повинен мати 4 коп. капіталу

135. Необхідність створення та склад ресурсів комерційного банку.

Комерційні банки для здійснення своєї комерційної діяльності повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів. Специфіка діяльності банків полягає в тому, що вони, з одного боку, привертають з різних джерел тимчасово вільні кошти, а з іншого, розміщують їх, задовольняючи потреби підприємств, організацій, населення, що потребують грошових ресурсах. Ресурси комерційних банків представляють собою їх власні капітали і фонди, а також кошти, залучені банками в результаті проведення пасивних і активно-пасивних операцій (в частині перевищення пасиву над активом) і використовуються для активних операцій банку.

Джерела банківських ресурсів утворюються в результаті проведення банками пасивних операцій. При здійсненні комерційним банком тих чи інших пасивних операцій у нього утворюються різні види ресурсів: власні та залучені. Саме на ці два види найчастіше поділяють ресурси банку.

Ресурсна база в діяльності комерційних банків зумовлює масштаби та напрями активних операцій і, отже, обсяг і структуру банківських доходів. Склад і структура ресурсів комерційного банку робить істотний вплив на його ліквідність і фінансові результати діяльності в цілому.

Залежно від умов залучення ресурсів депозитного характеру і можливості їх вилучення власником депозити поділяються на термінові і до запитання.

Ресурси недепозитних характеру утворюються в банків у результаті випуску і продажу ними власних боргових паперів (векселів, облігацій, банківських сертифікатів) або при купівлі ресурсів на міжбанківському ринку

До першої групи ресурсів відноситься в основному частина власних коштів банку, джерелом яких є прибуток. Вартість ресурсів банку безпосередньо впливає на його прибутковість, а ліквідність банку багато в чому залежить від того, на яких умовах залучені кошти клієнтів (строкові, до запитання) і яка ймовірність їх одночасного вилучення. Залучені ресурси можна класифікувати за типами клієнтури: банки, юридичні особи, фізичні особи.

Класифікаційним ознакою ресурсів банку може бути і вид валюти, в якій вони сформовані: національна, іноземна (в тому числі вільно конвертована і з обмеженою конвертацією). Таким чином, при здійсненні комерційним банком операцій у нього утворюються власні та залучені ресурси. У залежності від різних умов і ознак ресурси комерційних банків поділяють на різні види.