19. Сутність та необхідність державного кредиту.

Державний кредит є однією з ланок фінансової системи України і знаходиться в тісному зв'язку з усіма процесами, що мають місце в умовах перехідної економіки. До таких процесів належить посилення зв'язку між державними фінансами та позичковим капіталом.

Кредит, як елемент загальної системи перерозподілу вартості в розширеному виробництві, відображає два взаємопов'язаних зустрічних процеси її руху в грошовій формі. З одного боку, залучення вільних грошових коштів підприємств та населення, а з іншого — використання цих коштів на фінансування державних потреб.

У кредитних відносинах беруть участь кредитор (займодавець) і позичальник як юридично самостійні суб'єкти. Держава виступає або в ролі позичальника грошових коштів, або кредитора (займодавця) відносно приватних осіб, фінансових та кредитних закладів, урядів інших держав, міжнародних фінансових та кредитних організацій.

Система державного кредиту тісно переплітається з банківською системою, але державний кредит відрізняється від банківського. Банківський кредит надається у тимчасове користування підприємствам, фірмам на виробничі цілі під заставу основних засобів і обігових коштів, домашнім господарствам у вигляді споживацького кредиту за умови дотримання основних принципів банківського кредитування.

Державний кредит використовується, в основному, для мобілізації коштів з метою фінансування державних видатків, для покриття бюджетного дефіциту, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці, на соціальні потреби та на інші невиробничі цілі.

Використання державного кредиту є виправданою, припустимою формою мобілізації коштів у розпорядженні держави.

Державний кредит, як фінансову категорію, слід розглядати в двох аспектах: активному, коли держава відіграє роль кредитора, і в пасивному., коли вона виступає позичальником коштів. У фінансовій практиці державним кредитом називають кредит, який видається державою. Кредит, який отримує держава, на практиці визначається як державна позика, що приводить до формування державного боргу.

Державний кредит виступає, як правило, у двох формах: державні позики та ощадна справа. Державні позики — це кредитні відносини між державою і фізичними та юридичними особами, в результаті яких держава отримує обумовлену суму коштів на обумовлений термін за встановлену плату. Державний кредит виступає, як правило, у двох формах: державні позики та ощадна справа.

Найпоширенішою формою державного кредиту є позики.

Державні позики — це кредитні відносини між державою і фізичними та юридичними особами, в результаті яких держава отримує обумовлену суму коштів на обумовлений термін за встановлену плату. За 'допомогою їх мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб для фінансування потреб держави. Кошти держава отримує шляхом випуску і розміщення цінних паперів — облігацій і казначейських зобов'язань. Ці цінні папери являють собою боргове зобов'язання держави, за яким їх власникам у встановлені строки повертається борг і виплачується доход у формі процента чи виграшу.

Ощадна справа - це діяльність у суспільстві, пов'язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Вона є частиною фінансів як сукупності економічних відносин людей.

Основною функцією інститутів ощадне - кредитної системи є залучення тимчасово вільних грошових коштів населення та юридичних осіб, їх подальше ефективне розміщення і раціональне використання через систему державного кредиту.

Ощадні вклади служать 'їх власникам для нагромадження грошових заощаджень і підтверджуються видачею їм на руки відповідних документів. Кошти на ощадних вкладах зберігаються у банках тривалий період і є стабільними ресурсами для довгострокового кредитування банківських клієнтів.