35. Необхідність та принципи податкової роботи в Україні

Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Вона включае такі елементи: правове регламентування встановлення і справляння податків, облік платників і надходжень податків, порядок та форми розрахунків з бюджетом. Необхідність податкової роботи проявляється у діях суб'єктами податкової роботи в Україні: 1) Верховна Рада України — приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування; 2) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Міністерство економіки) — забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів; 3) органи податкової служби — здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову базу дії законів про оподаткування, здійснюють облік платників і податкових надходжень, здійснюють нарахування та стягнення окремих податків, проводять роз'яснення податкового законодавства, притягують до відповідальності його порушників; 4) платники податків — нараховують і сплачують податки та податкові платежі, подають податкову звітність, несуть відповідальність за порушення податкового законодавства. Основою податкової роботи є правове регламентування порядку встановлення і справляння податків і зборів. Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері здійснюють вищі органи державної влади.

34. Податкова політика України на сучасному етапі.

На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів. Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України. На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах тощо. В Україні ми маємо один із найвищих рівнів оподаткування. До об'єктивних причин, що зумовлюють його, можна віднести: 1. Неможливість одночасного реформування відносин власності. 2. Неможливість повної і швидкої комерціалізації охорони здоров'я, освіти, науки, культури. 3. Необхідність зростання державних витрат на соціальний захист населення внаслідок падіння рівня життя під впливом економічної кризи та інфляцій. 4. Помилки у проведенні податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування. 5. Зростання дефіциту державного бюджету, що сталося через помилки у політиці державних витрат, яке також супроводжувалося пошуком шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення вважалося підвищення загального рівня оподаткування. Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як надмірний у тому смислі, що він вищий, ніж зумовлений об'єктивними причинами і обставинами. Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибутковому податку з громадян. Структура непрямих податків в Україні характеризується переважанням ПДВ і відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення. Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб'єктами господарювання. Однак не можна сказати, що податкова система ефективна і досягає мети свого функціонування.