48. Рівень заощаджень населення.

Заощадження населення – вклади населення в ощадному банку з метою зберігання грошей і отримання доходів у формі відсотку. Джерелом заощаджень населення є доходи від власності (на засоби виробництва, цінні папери, домашнє майно, об'єкти інтелектуальної власності та ін.), продаж робочої сили. Розрізняють трудові та нетрудові заощадження населення. Вкладаючи гроші в ощадний банк, населення прагне: 1) зберегти їх і зібрати певну суму для купівлі необхідних товарів тривалого користування, а також відкласти на випадок хвороби, смерті, для забезпечення належного рівня життя після закінчення трудової діяльності тощо, 2) вберегти гроші від знецінення та отримати певні доходи у формі відсотка. Так, у США відсотки на вклади становлять приблизно 15% від сукупних доходів, а держава страхує від можливих втрат вклад у 100 тис. дол. У колишньому СРСР державний Реальна індексація заощаджень населення має відбутися відповідно до науково обґрунтованої оцінки вартості споживчого кошика товарів і послуг. У США, наприклад, фіксований ринковий кошик складається із 300 споживчих товарів і послуг, якими користується типовий мешканець міста. Оскільки повернути заощадження населення держава у найближчі десятиліття неспроможна, вона повинна: 1) взяти на себе зобов'язання з урахуванням інфляції, 2) надати можливість найбіднішим верствам населення отримувати щомісяця кошти, які б забезпечували придбання мінімального споживчого кошика, 3) оплачувати цим верствам комунальні послуги через безготівкові розрахунки, виплачувати відсотки за вкладами найбіднішим верствам населення після виходу економіки з кризи, за сприятливих умов розвитку народного господарства здійснювати реальну компенсацію іншим верствам населення, поступово збільшуючи суму компенсації вкладів від 200 до 300 грн. тощо. Знищивши трудові заощадження населення, держава підірвала купівельну спроможність населення, знизила до мінімального рівня норму заощаджень, що впродовж кількох десятиліть негативно впливатиме на розвиток економіки.

47. Склад та особливості формування фінансових ресурсів домо­гос­подарств.

Домогосподарство, діючи як мікросистема всередині економічної системи держави, зіставляє безліч власних індивідуальних рішень з нагальними потребами, тому за таких умов особливо важливі кількісна та якісна оцінки наявних у розпорядженні домогосподарства фінансових ресурсів, що є визначальною складовою його автономії.

Фінансові ресурси домогосподарства — грошові кошти (власні і залучені), що перебувають у його розпорядженні та призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення різного роду витрат (виробничих і споживчих). Вони включають грошові доходи, вартість продукції з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії, а також інші надходження.

Як зазначалося вище, функціонування домогосподарства в умовах ринкової економіки неможливе без використання грошових коштів, рух яких здійснюється у формі грошових потоків.

Внутрішніми грошовими потоками домогосподарства є потоки, які виникають між його учасниками з приводу формування і використання сімейних грошових фондів, що мають різне цільове призначення. Система зовнішніх грошових потоків домогосподарства включає рух грошових коштів між домогосподарством та:

— іншими домогосподарствами з приводу формування і використання спільних грошових фондів;

— підприємствами — роботодавцями з приводу розподілу частини виробленого валового внутрішнього продукту в його вартісній формі;

— комерційними банками;

— страховими організаціями;

— державою з приводу формування і використання бюджетних та позабюджетних фондів.

Грошовий потік характеризує ступінь фінансової стійкості домогосподарства, його фінансову силу та фінансовий потенціал. Загалом фінансовий добробут домогосподарства багато в чому залежить від притоку грошових коштів, які забезпечують покриття його зобов'язань.

Доцільність запровадження планування грошових потоків на рівні домогосподарств зумовлена такими основними причинами:

1) необхідністю інформованості про наявність у домогосподарства грошових коштів для здійснення поточної, господарської та інвестиційної діяльності;

2) можливістю синхронізувати наявні грошові потоки для забезпечення фінансової рівноваги домогосподарства;

3) здатністю забезпечення домогосподарства необхідними ресурсами;

4) спроможністю раціонального використання грошових ресурсів;

5) можливістю вирівнювання коливань грошових потоків з метою усунення ризику втрати платоспроможності;

6) здійсненням контролю за надходженням та використанням грошових коштів.

Особливо важливу роль відіграє планування грошових потоків у домогосподарствах, окремі члени яких займаються підприємницькою діяльністю, або домогосподарствах, повністю зайнятих у сфері сімейного бізнесу. Специфічні ознаки руху грошових потоків у сфері сімейного бізнесу такі:

— немає жорсткої диференціації економічних категорій "прибуток", "підприємницький дохід", "заробітна плата";

— фактично немає чітких меж між фінансовими ресурсами підприємства і приватного домогосподарства;

— можливим є вирішення потенційно спірних питань у режимі особистісного спілкування, а не відповідно до вимог господарського законодавства, засновницьких документів, внутрішньо-фірмових регламентів тощо.

Фінанси домогосподарств виконують надзвичайно важливу роль як у функціонуванні фінансової системи, так і суспільства загалом. Фінанси домогосподарств забезпечують стабільність споживання у межах суспільства, а також допомагають зберегти належність домогосподарства до певного суспільного класу при ймовірних випадкових коливаннях його доходів.

Отже, успішність адаптації домогосподарства до швидкозмінних умов ринку залежить від уміння обирати найдоцільнішу стратегію поведінки. Однак при цьому необхідно враховувати, що не завжди сім'я або людина має змогу зробити вільний вибір з усього окресленого спектра дій через брак або недостатність освіти, здоров'я, кваліфікації, досвіду та ін.