74. Міжнародні кредитні відносини та їх учасники.

Міжнародні валютні відносини - сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти в світовому господарстві обслуговують взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

Розвиток міжнародних валютних відносин зумовлено зростанням продуктивних сил, створенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці (МРТ), формуванням світової системи господарства, інтернаціоналізацією господарських зв'язків.

купівля валюти державними органами і Центральним банком для поповнення валютних резервів та обслуговування державного боргу;

продаж валюти експортерами відповідно до законів про обов'язковий продаж частини валютної виручки або для забезпечення операцій усередині країни;

продаж валюти населенням та підприємствами для поповнення, власних оборотних коштів;

продаж валюти Центральним банком для підтримки валютного курсу та регулювання грошової маси;

отримання позик і кредитів в іноземній валюті усіма учасниками валютно-кредитних відносин;

здійснення купівлі-продажу валюти з спекулятивними цілями;

здійснення операцій з валютою ТНК і ТНБ для інвестиційної та іншої діяльності;

операції з валютою міжнародних організацій для виконання своїх функцій;

здійснення страхових і хеджевих операцій з валютою;

купівля-продаж цінних паперів і фінансових інструментів, номінованих в іноземній валюті.

73. Сутність, значення та види іноземних інвестицій.

Рух капіталу в різних формах, поряд з домінуючою в системі мирохозяйственных зв'язків торгівлею товарами й послугами, в останні десятиліття здобуває все більше значення. Найпоширенішою формою цього процесу є міжнародні інвестиції. По своїх характеру й формам іноземні інвестиції можуть бути різними.

Так по джерелах походження їх підрозділяють на державні й частки.

Державні інвестиції в міжнародній практиці називають часто офіційними. Вони являють собою кошту з держбюджету, які направляються за рубіж або ухвалюються звідти за рішенням або безпосередньо урядів, або міжурядових організацій.

По формах – це державні позики, позички, гранти (дарунки), допомога, міжнародне переміщення яких визначається міжурядовими угодами. Сюди ж ставляться кредити й інші кошти міжнародних організацій (наприклад, кредити МВФ). У кожному разі, це гроші платників податків, хоча, що і йдуть до одержувача різними шляхами.

Приватні інвестиції – це кошту з недержавних джерел, що містяться за рубіж або прийняті з-за кордону приватними особами (юридичними або фізичними). Сюди ставляться торговельні кредити, міжбанківське кредитування. Вони не зв'язані прямо з держбюджетом, але уряд може в межах своїх повноважень їх контролювати й регулювати.

По строках розміщення іноземні інвестиції діляться на короткострокові, середньострокові й довгострокові. До останніх ставляться вкладення більш, ніж на 15 років. У дану групу входять найбільш значимі капіталовкладення, тому що до довгострокових ставляться всі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій (переважно частки), а також позичковий капітал (державні й частки кредити).

По цілям підприємницькі інвестиції діляться на прямі й портфельні.

Прямі інвестиції є вкладенням капіталу в ім'я одержання довгострокового інтересу й забезпечують його за допомогою права власності або вирішальних прав у керуванні. В основному прямі іноземні інвестиції (ПИИ) є приватним підприємницьким капіталом. Прямі інвестиції виявляють істотний вплив як на всю світову економіку, так і на її серцевину – міжнародний бізнес.

Портфельні інвестиції не забезпечують контролю над об'єктом вкладення, а дають лише довгострокове право на дохід, причому навіть переважне в змісті черговості одержання такого доходу.

.Спільне підприємство дозволяє «відгородити» окремою юридичною особою виконання якого–або проекту (наприклад, модернізація частини встаткування або проведення нових видів продукції) від проблем основного проведення.

Багато іноземних компаній для роботи на російському ринку створюють дочірні структури. Це дозволяє компанії не мати безпосередня справа з «своєрідним» російським ринком і будувати відносини з дочірньою фірмою на звичній для західного бізнесу основі.