85. Прояв дії функцій грошей в економіці.

Гроші – особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Г. – явище суспільне , вони є форма суспільних відносин, які виникають з приводу обміну продуктами праці, що ґрунтуються на принципі еквівалентності. Г. виконують специфічну суспільну функцію. Вони є посередником при обміні товарів. Г як Г – цільове призначення грошей забезпечити покупку. Г виступають як простий посередник при обміні товарів.

Функція грошей як міри вартості. - Ця функція розглядає призначення грошей так: вони забезпечують вираження і вимірювання вартості і товарів форму ціни. Ця функція реалізується в органічному поєднанні з масштабом цін, який має юридичний характер і залежить від волі держави і виражає не вартість, а ціну.

Функція грошей як засобу обігу. - Гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші ідеальний засіб товарного обігу , щоб бути засобом обігу, гроші мають корисне застосування визнанням суб ринку, яке можливе за умови, що гроші будуть виконувати функцію збереження вартості. Суб ринку беруть гроші в обмін на товари чи послуги, бо переконані , що вони в будь-який момент зможуть обміняти їхз на еквівалентні матеріальні блага. Маса грошей в обігу = Сума цін на товари та послуги / швидкість обороту грошей.

Функція грошей як засобу платежу. - Полягає в обс. погашення різноманітних боргових зобов. між суб економічних відносин. Ця функція походить з товарообороту.( зумовлена продажем товарів у кредит і погашенням його грошима) Ринок висуває вимогу сталості грошей , тобто погіршення кредитних відносин погіршує платежі у к-ному та якісному вигляді. Якщо за час користування кредитом гроші знеціняться , то кредитор не поверне позиченої ним вартості і зазнає збитків. Боржник матиме виграш. Тому потрібно коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей.

Функція грошей як засобу нагромадження вартості. -Пов. з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представ. абст. форми багатства. Стало можливим коли товаровиробник зміг частину виручки відкладати на майбутнє.. Спочатку була одна ціль - зберегти вартість, тобто втілити в брусках дорогого металу, щоб зберегти на випадок соціальних потрясінь..У такій формі абстрактне багатство називалося скарбом. З розвитком тов. виробництва і грошових відносин урізноманітнювалися цілі нагромадження скарбу. Замість ховати стало модно демонструвати- естетична форма багатства, втілена в прикрасах, створення резерву платіжних засобівнадало багатству відтворювального характеру і зорієнтувало на заб. зростання прибутку.. Товаровиробники стали нагром. для розширення виробництва й одержання додаткового прибуткую.Зрозвитком змінювалися і форми від золота ,срібла до паперових, депоз, електрон..Проте державні запаси золота офіційно включаються до золотовалютних резервів країни і слугують резервом світових грошей.

Функція світових грошей. - Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнородному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки цьому поділу виникає специфічний суб’єкт – держава. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу, засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Світові гроші функціонують і як міра вартості та рахункові одиниці, оскільки національні ціни жодної країни на можуть повністю задовольнити потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін. В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний та закупівельний засоби, успішно виступають у національній валюті та без внутрішньої субстанціональної вартості.

84. Економічна природа вартості грошей.

Доки гроші мали товарну форму (повноцінні гроші), вартість їх визначалася вартістю того товару, який виконував роль грошей. Вартість грошей не могла істотно відхилитися від вартості товару — носія грошових функцій. Повноцінність грошей забезпечувала довіру до них з боку суб'єктів ринку і вони приймали їх у всі платежі.

Інша ситуація виникла після демонетизації золота.

Сучасні носії грошових функцій не мають внутрішньої вартості, проте їх все ж приймають в оплату реальних цінностей, тобто як реальну вартість. Чому? Що надає подібним грошам таку здатність?

Щоб знайти відповідь на ці питання, потрібно визнати, що всі види сучасних грошей - це боргові зобов'язання певних суб'єктів ринкової економіки. Банкноти і монети - це боргові зобов'язання центрального банку, за яким стоїть вся економіка країни. Депозитні гроші, що існують на банківських рахунках - це зобов'язання комерційних банків. Векселі - це зобов'язання підприємств та інших комерційних структур. Економічною силою та авторитетом цих суб'єктів визначається довіра на ринку до їх боргових зобов'язань як реальних грошей. Будучи борговими зобов'язаннями, всі види неповноцінних грошей є результатом формування кредитних відносин, за що вони дістали назву кредитних грошей.

Крім економічного потенціалу емітентів, довіра до кредитних грошей підтримується ще рядом додаткових факторів:

1) попереднім досвідом суб'єктів ринку з використання таких грошей в економічному обороті. Якщо попереднє використання відбувалося без будь-яких "збоїв", це свідчить, що такі гроші "працюють надійно", є реальними борговими зобов'язаннями;

2) надання державою паперовим знакам і монетам статусу законних платіжних засобів;

3) створення державної системи страхування банківських депозитів, що підвищує довіру до банків та до депозитів як банківських грошей;

4) створення системи гарантій по векселях і чеках.

Отже, довіра до неповноцінних грошей базується на цілій системі факторів. Кожний з них має важливе значення, а всі разом можуть забезпечити такий рівень довіри суб'єктів ринку до неповноцінних грошей, як і до повноцінних (золотих).

Забезпечення довіри до кредитних (неповноцінних) грошей надає їм специфічну форму вартості — купівельну спроможність. Якщо всі суб'єкти ринку, зокрема продавці, довіряють таким грошам, то власники їх зможуть за певну грошову суму придбати певну масу товарів.

Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх цін: чим ціни вищі, тим менше товарів можна купити на грошову одиницю, і навпаки. Отже між вартістю (купівельною спроможністю) кредитних грошей та рівнем цін на товари існує обернена залежність.