90. Грошова маса та грошова база.

Нормальне функціонування грошей у структурі грошового обігу забезпечується певною кількістю грошей. Розмір цієї величини є важливою характеристикою стану грошового обігу і ринкової кон'юнктури в країні, а безпосередньо зміни кількості грошей в обігу впливають на інтенсивність обігу грошей, формування платоспроможного попиту.

Грошова маса – це сукупність готівкових і безготівкових купівельних та платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг у народному господарстві.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

" За ступенем їх ліквідності;

" За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

" За розміщенням у суб'єктів грошового обороту;

" За територіальним розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначити різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси в регулятивних цілях.

Показник грошової маси як всієї сукупності випущених в обіг паперових грошей і монет та депозитів потрібно відрізняти від показника «грошова база». Якщо грошова маса у своєму складі має всі елементи - від найвужчого показника - М0 до найширшого агрегату - М3, то грошова база охоплює лише сукупність готівки, емітованої національним банком, та залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у національному банку. Емітовані національним банком гроші називають базовими грошима, бо вони не приймають участі у кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу. Водночас вони слугують базою для її зростання.

Рівень перевищення обсягів грошової маси над грошовою базою відображає величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

Отже, показник грошової бази не може вважатися ще одним елементом готівкової маси грошей в обігу, а є якісно іншим показником фінансової статистики, що характеризує масу грошей з боку її прояву на балансі національного банку.

89. Суть, види та структура грошових потоків.

Грошовий потік (cash flow) – це різниця між кількістю отриманих і витрачених грошей, фактичні чисті готівкові кошти, які надходять у фірму (чи витрачаються нею) протягом деякого визначеного періоду.

З точки зору проектного аналізу, грошовий потік обчислюється як різниця між надходженнями грошових коштів та їх витратами, що виникають у результаті реалізації проекту. З балансу підприємства знаємо, що вартість активів фірми дорівнює вартості її заборгованості плюс вартість її власного капіталу. Так само грошовий потік з активів фірми має дорівнювати сумі грошового потоку кредиторам плюс грошовий потік акціонерам (чи власникам):

Грошовий потік = потік + потік з активів кредиторам акціонерам

Це означає, що грошовий потік з активів фірми дорівнює грошовому потоку, виплаченому постачальникам капіталу до фірми, що відображає генерацію грошей завдяки різноманітній діяльності фірми та використання грошей, або на виплату кредиторам, або власникам фірми.

Складові грошових потоків: грошовий потік з активів і грошовий потік кредиторам та акціонерам.

Грошовий потік з активів містить три компоненти: операційний грошовий потік, капітальні витрати і приріст чистого робочого капіталу.

Операційний грошовий потік — це фактичні надходження або витрати грошових коштів у результаті поточної операційної діяльності фірми, тобто це потік грошей, що є результатом щоденної роботи фірми з виробництва і продажу Внаслідок того, що певна частина грошового потоку фірми, як правило, реінвестується в фірму, у фірми виникають капітальні витрати.

Капітальні витрати — це чисті витрати на придбання активів без продажу активів.

Різниця між проектованим збільшенням оборотних активів і поточних зобов'язань визначається як зміна в чистому робочому капіталі.

Приріст чистого робочого капіталу — це різниця між збільшенням поточних активів внаслідок реалізації нового проекту та автоматичним збільшенням кредиторських рахунків і нарахувань. Він вимірюється як зміна чистого робочого капіталу за період, що досліджується, і репрезентує чистий ріст теперішніх активів порівняно з теперішньою заборгованістю.

Для розрахунку операційного потоку необхідно визначити різницю між доходами та витратами, причому до витрат не включаються амортизація, оскільки це — не відтік грошей, та проценти, тому що вони є фінансовими витратами.

У розрахунках операційного потоку враховуються податки, оскільки вони виплачуються грошима.