95. Металеві грошові системи.

У процесі історичного розвитку металеві грошові системи набували певних ознак і особливостей. І хоч грошові системи різних країн мали багато спільних рис, що пов’язано з об’єктивними закономірностями їх розвитку, з огляду на деякі відмінності можна виділити два основних види металевих грошових систем: а) біметалічна; б) монометалічна.

Біметалічні системи — це такі системи, в яких роль загального еквівалента виконують два грошових метали: золото й срібло.

Монометалічні — це грошові системи, в яких роль загального еквівалента закріплюється за одним металом {золотом або сріблом).

Наявність двох грошових металів, що істотно розрізнялись за своєю вартістю, спричинила існування двох цін товарів: у золоті й у сріблі. Це було пов’язано з тим, що кожний із цих металів виконував роль загального еквівалента, а отже, і функцію міри вартості. У свою чергу дві ціни на один і той самий товар створювали деяку незручність у процесі обміну.

Перехід до золотого стандарту, що називався »золотомонетний стандарт», забезпечував високий рівень стійкості національних валют і створив сприятливі умови для безперебійного функціонування золота як світових грошей. Усе це сприяло розвитку капіталістичного виробництва, становленню й укріпленню його кредитної системи, піднесенню міжнародної торгівлі та міжнародних кредитних відносин.

Крах системи золотого стандарту аж ніяк не означає, що золоті монети цілком зникли з обігу. У ряді країн вони випускаються й сьогодні, найчастіше це приурочено до визначних подій. Наприклад, у колишньому СРСР це був випуск золотих, платинових і срібних монет до літніх Олімпійських ігор у Москві в 1980 р.

Випуск золотих монет вигідний державі, оскільки в даному разі йдеться, власне, про специфічний товар, що користується значним попитом на нумізматичному ринку як на внутрішньому, так і на міжнародному. Товар цього роду відрізняється тим, що його ціна із часом постійно зростає. Що ж стосується організації і функціонування грошового обігу в країнах, котрі випускають золоті монети, то вони не мають значного економічного впливу на загальну організацію грошового обігу.

94. Види грошових систем та їх характеристика.

Відповідно до ступеня втручання держави в економічні відносини-Неринкові грошові системи полягають у тому, що вирішальна роль належить уряду, який визначає влаштування грошового обігу, а банки стають виконавцями, їх роль підпорядкована урядові. Є значне обмеження у функціонуванні грошей (талони, картки та ін.).

Ринкові грошові системи характеризуються тим, що до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють законодавчі органи країни та центральний банк.

Відповідно до механізму регулювання валютних відносин. Відкриті грошові системи характеризуються мінімальним втручанням держави у регулювання валютних відносин усередині країни, що виражається у нерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу.

Закриті грошові системи передбачають використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. Валютні обмеження виявляються в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу/

Регульовані системи базуються на обігових паперових і металевих грошових знаках, які не мають власної внутрішньої вартості/

Грошова система України в період становлення державної незалежності була неринковою. Державне регулювання рівня цін в умовах економічної кризи, яка поєднала падіння виробництва зі значним зростанням грошової маси, викликало розпад споживчого ринку (єдиної сфери нерегламентованих відносин купівлі-продажу) та загальну дефіцитність товарів. Перехід до грошової системи ринкового типу потребує лібералізації економічних відносин, введення вільного ціноутворення та проведення комплексу заходів, спрямованих на розвиток ринкових відносин: приватизації власності, сприяння розвитку підприємництва, демонополізації економіки, розвитку підприємств ринкової інфраструктури. Становлення ринкових відносин передбачає перехід до грошової системи відкритого типу: лібералізації зовнішньоекономічних відносин та введення конвертованості національних грошей.

Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Це означало, що інші органи нашої держави, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу.

Відтак обіг грошей на території України ставав підвладним виключно органам української держави.