146. Мета та механізм сек’юритизації на фінансовому ринку.

Сек'юритизація банківських активів з метою формування нових коштів - найпоширеніший спосіб залучення додаткових ресурсів, який дотепер, на жаль, не отримав широкого застосування в Україні. Сек'юритизація активів - це переоформлення частини доходних активів у цінні папери з подальшим їх продажем на відкритому ринку для залучення додаткових коштів. Такі цінні папери привабливі як для продавців, так і для інвесторів, оскільки вони, як правило, передбачають деномінацію, річний прибуток, ліквідність і ризик на кращих умовах, ніж ті, які може мати звичайний власник кредитних вкладень.

Переваги сек’юритизації активів: додатковий прибуток у вигляді комісійних за обслуговування пакетів активів; додаткові прибутки від різниці між процентними ставками при сек’юритизації активів і виплатами інвесторам; зниження податків через відрахування витрат із сек’юритизації; спосіб «очищення» кредитного портфеля - позики, що містяться в сек'юритизованому пакеті, вилучаються з балансу банку, що поліпшує показник «капітал/активи» (капітал залишається тим самим, а сума активів зменшується) і банк виглядає фінансове сильнішим; зниження процентного ризику, оскільки сек’юритизація передбачає погодження між собою термінів платежів за банківськими активами і зобов'язаннями. Прогнозування показників діяльності банку з урахуванням витрат та результатів по виходу банку на зовнішні ринки, а саме використання механізму сек’юритизації активів, відбувається на основі дійсних в банківській системі стандартів фінансового (бухгалтерського) та управлінського обліку, а також виходячи з наступних початкових даних.

В Україні створено умови для розвитку нового виду бізнесу – сек'юритизації активів. На особливу увагу заслуговують іпотечні кредити, адже вони більші за обсягом та строками порівняно з автокредитами. Також слід зазначити, що автокредити дають можливість отримувати більші при-

бутки порівняно з іпотечними за рахунок маржі. У сучасній зарубіжній практиці існують дві принципово різні схеми сек'юритизації, застосування яких можливе в Україні:

1. Традиційна схема – пов'язана з використанням довірчого управління сек'юритизованими активами, за якого первинний власник активів відчужує на користь цільової компанії (SPV) високоліквідні активи, а цільова компанія виплачує вартість відчужених активів безпосередньо у момент реального продажу (true sale).

2. Синтетична схема – використання кредитних деривативів (в основному свопів) з метою переведення на цільову компанію кредитного ризику за сек'юритизованими активами. Зокрема, використання свопу передбачає обмін фіксованими процентними ставками між банком і SPV з фіксацією процентного спреда як різниці між виплатами за прибутковими активами, які залишаються на балансі банку, і виплатами за сек'юритизаційними цінними паперами. Слід зазначити, що для українських банків найбільш ефективним є використання першої схеми.

145. Класифікація учасників фінансового ринку.

До учасників фінансового ринку належать:

-суб'єкти, що мають надлишок фінансових ресурсів,

-суб'єкти, що потребують додаткових фінансових ресурсів,

-фінансові посередники,

-держава як регулятор відносин.

Учасників фінансового ринку також можна класифікувати за формою:

-господарчі суб'єкти,

-домашні господарства,

-держава,

-місцеві органи влади.

За функціями розрізняють таких учасників:

-емітенти та позичальники,

-інвестори та кредитори,

-фінансові посередники,

-інститути інфраструктури,

-держава як регулятор відносин.

Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України надає наступну характеристику основних функціональних учасників ринку цінних паперів в Україні.

Емітенти цінних паперів - юридичні і у випадках , передбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Емітентом цінних паперів може бути також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих проектів.

Інвестори - фізичні та юридичні особи, в тому числі інституціональні інвестори (інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні фонди, страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх в цінні папери з метою одержання від вкладених коштів доходу (відсотків) чи з метою збільшення ринкової вартості цінних паперів.

Посередники - юридичні особи, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів.

Професійна діяльність на фондовому ринку є підприємницькою діяльністю, що спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів, а також на організаційне, інформаційне, технічне, консультаційне та інше обслуговування випуску й обігу цінних паперів.

Фінансові посередниками в Україні можуть бути лише юридичні особи.

Важливим учасником фінансового ринку є держава, яка може бути постачальником, користувачем фінансових ресурсів, посередником, а також виступає регулятором відносин на фінансовому ринку.