Тема 7. Аналіз релевантної інф. Для прийняття упр. Рішень
1. Процес прийняття рішень і релевантність облікової інф.
Об'єктом короткотермінових (операційних) рішень можуть бути ціна і обсяг реалізації продукції, прийняття спец. замовлень, скорочення або розширення в-ва певних виробів. Прийняття рішення—цілеспрямований вибір з кількох альтернативних варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або розв'язання певної проблеми.
Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька етапів: вибір мети (постановка проблеми); визначення можливих варіантів дії; збирання даних про альтернативи; аналіз кількісних показників з урах. якісних хар.; прийняття рішення.
Релевантність озн., що дані обліку мають задовольняти конкретні інф. потреби користувачів. Релевантною є тільки та інф., що може вплинути на рішення менеджера.
Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.
Витрати й доходи, що становлять різницю між альтернативними рішеннями, наз. диференційними витратами та доходами відповідно.
Релевантними є тільки майбутні диференційні витрати і доходи.
Дійсні витрати — витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів.
Альтернативні витрати — вигода, що втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.
2.
Аналіз варіантів альтернативних рішень.
Ситуації,
що виникають у процесі поточної
д-сті, прикладом є рішення: про спеціальне
замовлення; про розширення чи
скорочення (ліквідацію) певного сегмента
д-сті; виробляти чи купувати окремі
компоненти продукції. Вибір серед
кількох варіантів оптимального
рішення здійснюють на підставі
диференційного аналізу релевантної
інф. Диференційний аналіз передб.
визначення й зіставлення диференціальних
витрат і доходів для прийняття упр.
рішень. Ш
ляхом
зіставлення диференційних витрат і
доходів можна визначити диференційний
прибуток (або збиток), який значною
мірою хар. ек. вигоду того чи іншого
рішення.
Диференційний аналіз — визначення та зіставлення диференційних доходів і витрат для прийняття упр. рішень.
Рішення про спеціальне замовлення — рішення, пов'язане з розглядом отриманої пропозиції на разовий продаж продукції або надання послуг за ціною, нижчою за звичайну ціну, або навіть нижчою за собівартість. Коли п-во отримує пропозицію продати товари чи надати послуги за ціною, нижчою за звичайну (або нижчою за соб.), то прийняття такої пропозиції доцільне лише тоді, коли додатковий дохід перевищує додаткові витрати і відсутня загроза деформації ринку. Тому аналіз для прийняття такого рішення передбачає:
маржинальний підхід;
диференційний аналіз релевантних витрат і доходів;
врахування альтернативних витрат за відсутності вільної потужності;
врахування можливих довгострокових наслідків прийняття спеціального замовлення.
Розширення або скорочення сегмента — рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості. Аналіз інф. для прийняття таких рішень базується на калькулюванні змінних витрат, визначенні прямих і заг. постійних витрат, зіставленні маржинального доходу.
Релевантними є всі майбутні диференціальні витрати незалежно від того, змінні вони чи постійні.
Рішення "виробляти чи купувати" — рішення, пов'язане з розглядом існуючої альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (комплектуючі вироби, деталі) чи купувати їх у зовнішніх постачальників. Аналіз для прийняття такого рішення передбачає:
визначення релевантної вироб. собівартості компонента;
диференційний аналіз витрат;
врахування якісних факторів.
Релевантна виробнича соб. компонента для прийняття рішення дорівнює: Дійсні релевантні витрати на в-во + Альтернативні витрати.
Остаточне рішення слід приймати з огляду як на кількісні показники, так і на якісні фактори.
Якісні релевантні фактори для прийняття рішення "виробляти чи купувати" можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Прикладом зовнішніх якісних факторів є: надійність постачальника; контроль якості постачальника; взаємовідносини робітників й адміністрації у компанії постачальника; стабільність ціни постачальника; час, потрібний для поновлення в-ва деталей, якщо постачальник не виконує зобов'язання. До внутрішніх якісних факторів належать: наявність потужності; Ноу-Хау; завантаження персоналу; технологічні зміни.