4. Зміст, стан та властивості системи.

Система- це сукупність окремих самостійних елементів, кожен з яких володіє хоча б 1 властивістю, яка забезпечує досягнення мети поставленної перед нею.

Осн риси системи:

• Здатність елементів системи до взаємодії, ієрархічність

• Впорядкованість системи, узгодження її окремих елементів

• Цілісність, єдність підсистеми

• Структурованість

• Взаємозалежність системи і навк.сер, множинність опису системи

Стан системи – упорядкована множина суттєвих властивостей, які має система в кожний момент часу

Властивості системи- це сукуп параметрів, що визначають поведінку системи.

Поведінка системи- це сукупність зовн і вн дій системи, що зумов форму її існування в зовн серед та орієнтовані на реалізацію цілей і систем.

Дія- це подія, що відбувається із системою і спричинена ін. подією.

Подія- це зміна хоча б 1 властивості системи.

Осн властивості системи:

• Емерджентність- означає, що властивість системи не дорівнює сумі властивостей її окремих елементів.

• Еквіфінальність- це властивість системи досягати стану незалежного від часу та вихідних умов і зумовлює виключно вн. параметри системи.

• Гомеостазис-це властивість самозбереження системи

• Організаційна цілісність- система є структурною одиницею, де кожний елемент займає чітко закріплене місце.

5.Закони функціонування та розвитку організації (статики та динаміки).

Закон- це відображення об’єктивного і стійкого зв’язку між явищами і їх причинами, що проявляються в природ, в сусп. або в людському мисленні зі мають кількісний або якісний характер.

Закони статики

Закон композиції-кожна організація вимагає узгодження власних цілей, вони мають бути спрямовані на досягнення основної мети.

Закон пропорційності - між складовими частинами цілого існує певне співвідношення, як результат їх відповідності одна одній.

Закон найменших велечин – структурна стійкість цілого визначається його найменшою частковою стійкістю.

З онтогенезу- кожна організація в процесі його функціонування проходить окремі фази життєвого циклу.

Закони динаміки

З синергії - сума костей організованого тіла перевищує арифметичну суму якостей кожного з його елементів.

З інформованості – впорядкування-рівень порядку орг. системи визн. рівнем її інформованості

З єдності, аналізу та синтезу -Процеси розподілу, диференціації, потрібно доповнювати дод процесом-поєднанням , кооперацією, інтеграцією.

З самозбереження- будь- яка орг. прагне вберегти себе як цілісне утворення та виконати умови рівноважного функціонування.

З інерції- зміна потенціалу системи починається через певний період часу, тобто із закінченням після початку впливу чинників зов та вн середовища і впродовж протягом певного часу після його закінчення.

6. Еволюція теоретичних концепцій організації.

Механістична (Тейлор, Вебер, Файоль)- організація гарантує передбачуваність поведінки найм. працівників і забезбечує високий рівень результатів для керівництва.

Модель природної організації (Парсонс, Мертон, Етціоні)- організацію за цією моделлю слід розглядати як обєктивний процес здатний самостійно удосконалюватися.

Модель організації – товариство (Мейо)- головним регулятором функц-ня є прийняті в організації норми поведінки.

Соціо-технічна(Райє, Тріст)- організація грунтується на залежності звязків всередині групи від технології в-ва.

Інтеракціоніська (Бернард)- організація це система певних тривалих взаємовідносин між його членами, які вносять до неї власні очікування та цінності.

Кібернетична (Бір, Янг, Форестер) – під час побудови матем. моделі, структури організації, численні зворотні звязки які слід враховувати.

Інституціональна (Норд)- форми і типи поведінки організації зумовлені звичаями, традиціями, нормами.

Конфліктна (Колл)- організація має безліч суперечливих цілей і діє в умовах суперечливих інтересів різних членів організації.

Органічна (Берне, Сталкер)- організація вцілому сусп. організація- це живий організм частини якої залежать одна від одної.

Процесуальна (Богданов)- організація як безперервний процес поєднань асоціацій і розєднань дисоціацій.

Проблемна (Франчук) – проблеми організації слід розгляд. не як перешкоди для її розвитку, а як вираження природних потреб.

Властивості органічної моделі:

• відсутність функц. поділу праці, жорстокого поділу праці;

• індивід. завдання;

• порушення ієрархії в організ. структурі, переважання горизонт. управ. та неформальних звязків.

• можливість управ., виконання конкретних завд. на будь-якому рівні і в будь-якому відношені.

• низька регламентація порядку введеня робіт, надання переваги ініціативі, імпровізації, а не плануванню.

• розвиток особистісних якостей працівників, їх творчого потенціалу, надання переваги можливостям перед обмеженням.

• заохочення сумнівів і протиріч.

Основні положення Проблемної моделі:

• основна властивість організації не цілеспрямованість а стійкість.

• організація- соц. субєкт, що усвідомлює свою цілісність і може сприймати вплив зовн. і внутр. середовища як проблеми, реагуючи на них адекватними діями.

• функції повяз. з виявленням і вирішенням проблеми організації належ. до функцій управ.

• у процесі виявлення і виріш. проблем організація визначаєцілі, планує свою діяльн., змінює структурі, тощо.