1.Сутність та основні види організацій.

Організація-це систематизоване свідоме обєднання людей з метою досягнення певних цілей.Це група осіб, які взаємодіють між собою для досягення визначенних цілей за допомогою матеріальних, ек , правових вимог.

Організація розг.з 3 точок зору:

• Як процес

• Як система

• Як товариство, група людей.

Класифікація видів організації за ознаками:

-за принципом управління:

Унінодальні,вони мають ієрархічну структуру, де на вершині піраміди влади знаходиться 1 людина і здатна вирішувати усі проблеми, що виникають на нижчих рівнях.

Мультинодальні-відсутність персоніфікації влади,рішення в такій організацій приймають 2 або більше відповідних осіб

Гомогенні-такі організації управляють своїми членами більше ніж вони управляють цією організацією.

Гетерогенні-такі організації вплив управління з боку власних членів більша ніж вони самі упр.

• За функціональною ознакою:

Ділові-це організації ,основною ідеєю є комерційна ідея.

Спілкові або громадські-це спілка індивід учасників об’єднаних значущою для товариства метою, займають виріш соц. проблеми суспільства бо проблеми своїх членів.

Асоціативні-організація побудована на основі особистих симпатій взаємної прихильності або спільних інтересів.

Напіворганізації(поселення) спільність інтересів поселень зумовлені територіальною цілісністю.

_ за ознакою визначення мети:Цілісно-орінтовні,Організації, які формують власні цілі, Цілескеровані, Цілеспрямовані, Цілеорінтовні Цілепридатні, паразитичні.

2.Основні вимоги, які ставляться до організацій. Спільні риси організацій.

Організація повинна відповідати таким вимогам:

-наявність, що найменше 2 осіб, що вважають себе членами групи

- наявність хоч 1 мети яку приймають члени групи

- наявність групи, які свідомо працюють для досягнення мети.

Загальні риси організації:

• Наявність спільних цілей

• Спільна діяльність людей

• Ієрархія влади

• Наявність підрозділів

• Розподіл праці

• Формалізація правил поведінки,процедур і контроль

• Взаємодія із зов.сер і залежність від нього

• Організаційна культура

• Необхідність управління

Спецефічні особливості, які притаманні орг:

Мінливість окремих параметрів організації

Унікальність і непередбачуваність поведінки організації в конкретних умовах,завдяки наявності активного елемента людини

Вміння змінювати свою структуру

Вміння адаптуватись до нових умов

Здатність і прагнення до створення мети.

3.Основні моделі організацій: органічна та механістична моделі.

Основні риси організації механічної моделі можна представити таким чином:

• організаційні цілі — отримання економічних та інших заданих результатів, внесок в їх досягнення;

• структура і процеси — раціонально побудовані ієрархічні структури, чітко регламентовані процеси з виконання наперед спеціалізованих функцій;

• характер організаційної поведінки — виконання відповідних функцій, робіт, повністю регульована раціональна поведінка;

• тип системи управління — механістичний, тобто сукупність елементів формальної структури (підрозділів, функцій, посад і т. ін.), що взаємодіють, подібно до механізму, для досягнення мети;

• розвиток — свідомий, продуманий, наперед обґрунтований і спланований, пристосований до змінних умов;

• головні напрями вдосконалення — раціоналізація формальних структур, регламентація процесів, планомірна перепідготовка або заміна кадрів.

Нижче наводяться характерні риси органічної моделі:

• організаційні цілі — виживання системи, підтримка рівноваги з середовищем, задоволення інтересів і потреб груп та індивідів;

• структури і процеси — децентралізовані структури і кооперативні відносини, що складаються мимоволі під впливом еволюції й адаптації організацій, виходячи з потреб її членів;

• характер організаційної поведінки — дії, викликані цінностями, нормами, особливостями груп і осіб, організаційною культурою і кліматом, що важко піддаються регулюванню;

• тип системи управління — органічний — самоналагоджувальна сукупність осіб і груп, яка функціонує в умовах слабких відносин, що регламентуються;

• розвиток — зміни, які виникають спонтанно внаслідок порушення балансу між організацією і середовищем, загострення внутрішніх проблем;

• головні напрями вдосконалення — вплив на групові й індивідуальні норми, переконання, організаційний клімат, стимулювання членів організації.