8. Класифікація сучасних форм управлінського труда.

Управлінська праця здійснюється у з формах:

- евристична – (відкрив, знайшов). Передбачає аналіз стану під – ства, виявлення його проблеми та вузьких місць, розробка тактики фірми, стратегії, розробка програм та планів діяльності фірми. Це найбільш інтелектуально навантажена частина роботи;

- адміністративна діяльність – передбачає взаємодію керівників та підлеглих, ревізація власних функцій м-ту, контроль та оцінка діяльності підлеглих;

- оперативна форма – передбачає збір, збереження та переробку усієї інформації, що необхідна для підготовки управлінських рішень: статистична, технічна, бухгалтерська, фінансова, юридична.

Виділення особливої суспільної функції управління і відповідно професії керівника зумовило і певні управлінські відносини..У сфері упр.відносин застосовується особливий вид праці людей, основою професійної діяльності яких є управління. Особливості у.д.:1.результати праці працівників апарату не підлягають прямому вимірюванню.2.предметом праці є не мат.тех. елементи виробництва, а люди та породжувана нимим інформація.3.праця керівника висуває підвищені кваліфікаційні вимоги.4.значне місце займає показник якості, бо низька якість може призвести до масштабних економічних витрат.5.праця працівників апарату управління має дуже мобільний характер та розгорнуті просторові межі.6.зміст праці складається з безлічі різноманітних операцій та процедур, що відрізняються за характером трудових процесів (робота з інф, прийняття рішень, організація виконання(, за складністю та кваліфікаційним вимогам (творчі, логічні , технічні операції)

6. Характеристика елементів менеджменту як системи.

Елементи менеджменту можна об’єднати у систему. Система - це деяка цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристики цілого. Усі організації є системами. Оскільки люди є компонентами організацій (соціальні компоненти), поряд з технікою, що використовується для виконання роботи, вони носять назву - соціотехнічні системи. Існує два основних типи систем: відкриті і закриті. Закрита система має визначені фіксовані межі, а її дії відносно незалежні від навколишнього середовища (наприклад, годинник). Відкрита система характеризується взаємодією з зовнішнім середовищем. Енергія, інформація, матеріали - це об'єкти обміну з ним. Всі організації є відкритими системами і мають здатність пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі для подальшого функціонування:

Великі складові частини системи, як правило, самі є системами і мають назву підсистем.

від зовн-го серед-ща.

Елементи системи - відособлена частина системи, що має специфічні властивості і особливе призначення. Вони виконують функції і не розчленовуються при вивченні процесу функціонування системи. Елементи: люди, предмети, явища, знання, методи тощо. Зв’язки системи поєднують об’єкти (елементи) у системному процесі. Вони бувають: речові; енергетичні; інформаційні. Зв’язки класифікуються за такими ознаками: спрямованість; ресурси, що визначають зв’язок (трудові, фінансові); тривалість (довгострокові, короткострокові, періодичні, епізодичні); циклічність виконання функцій (планування, організація, координація і т.д.); характер формування (лінійні, функціональні). Розглядають зв’язки: першого порядку (функціонально необхідні); другого порядку (значно поліпшують діяльність системи); третього порядку (зайві або суперечні). Укрупнені елементи організації часто самі є системами, але називаються підсистемами. Підсистеми створюються передбачливо шляхом розподілу організації на відділки. Системи, такі як відділки, управління та різні рівні управління - кожен з цих елементів відіграє важливу роль в організації в цілому, так як сис-ма кровообігу , травлення, нервова у людському тілі. Підсистеми можуть у свою чергу складатися з більш дрібних підсистем, і неправильне функціонування навіть самої дрібної підсистеми може призвести до розладу роботи усієї сис-ми. Тож важливим для управління є зосередження керівництва на всіх підсистемах, лише тоді можна досягти ефективного функціонування. Багато шкіл зосереджували свою увагу лише на певній підсистемі (наукова, біхевіористська), і не досягали бажаних результатів.

Основні параметри системи.

Параметри: вхід, процесор, вихід, управління з допомогою зворотнього зв’язку, обмеження. Входи (інформація, капітал, трудові ресурси, матеріали), Перетворення (обробка і перетворення входів), Виходи (продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, ріст, задоволення працівників). Зворотній зв’язок є позитивний і негативний. Функція обмеження систем складається із двох частин: цілей і зв’язків. Вони описують і обмежують умови за яких ціль повинна бути досягнута.

Поняття керуючої та керованої підсистем.

Керуюча підсистема (суб’єкт управління) - сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління з допомогою яких здійснюється управлінський вплив. Керована підсистема (об’єкт управління) - сукупність ресурсів і орг.екон-х умов, що супроводжують відтворювальні процеси на підприємстві (в об’єднанні). Дана підсистема характеризується рухом виробничих засобів. Становить єдність підсистем нищого порядку: технічна (сукупність засобів праці); технологічна (сукупність ек-х зв’язків між елементами системи). Соціально-економічна система – людино-машинна система, яка має чітко виражену стохастичну (випадкову, імовірну) природу, процеси і явища в якій не можна точно передбачити. Основні характеристики: невизначеність (зовнішні і внутрішні фактори); ієрархічна структура; потенціальні системи (можливість нарощувати ефективність); підпр-во (відкрита система); чутливість, стійкість, швидкість реакції; не можна точно визначити зворотні зв’язки.