13.3. Етапи виховання
Виховання особистості - процес надзвичайно складний і тривалий. Дещо умовно в ньому можна виділити ряд етапів. Так, Т.А.Ільїна виділяє чотири етапи.
Щоб вихованець міг поводитись правильно, він повинен знати, як саме слід себе вести і чому саме так, а не інакше. Тому першим етапом виховання є ознайомлення дітей із загальними нормами та суспільними правилами поведінки.
Школярам необхідно пояснити або показати на практиці значення окремих рис та якостей, пояснити, в чому саме вони виявляються. Джерелом цих знань має бути не тільки слово вихователя, а й його особистий приклад або приклад людей, яких учні хотіли б наслідувати.
Другим етапом виховання є формування ставлень. Засвоєння знань у виховному процесі передбачає позитивне ставлення вихованців до запропонованих їм норм і правил поведінки, повне опанування яких можливе тільки в тому випадку, коли дитина готова їх сприйняти як значущі для себе. Зіставляючи й оцінюючи їх, вона вирішує, справедлива чи несправедлива, корисна чи ні та чи інша вимога. Це й є основою формування мотивів поведінки.
Третій етап - це формування в учнів поглядів і переконань. Формування поглядів характеризує етап сприйняття і перетворення норм в особисте надбання. Можна вважати, що сформова-ність поглядів - це психічний стан, який характеризує потенційну готовність до дії. Переконання - це стійкі, засновані на певних принципах і світобаченні погляди, які, спонукаючи до дії, служать орієнтирами в житті. Найдоцільніший шлях формування й закріплення переконань - організація поведінки, створення ситуацій, що вимагають визначення позиції в діях.
Четвертий етап виховання передбачає формування спрямованості особистості. Вправи у діяльності, неодноразові повторен-
284
ня дій, які отримують схвальну оцінку з боку оточення (вихователя, ровесників, батьків), зумовлюють формування звичок культурної поведінки, яка стає для людини нормою, потребою. Система звичних дій, вчинків, які здійснюються у відповідності з виробленими переконаннями, переходить у рису характеру людини, стає властивістю її особистості. В результаті формується спрямованість особистості як система узгоджених взаємопов'язаних переконань і потреб.
13.4. Показники і методи діагностування вихованості учнів
Під результатами виховання розуміють досягнутий особистістю рівень розвитку мотиваційно-ціннісної сфери - вихованість.
Рівень вихованості визначають за показниками, які умовно можна поділити на зовнішні, пов'язані з вчинками, діями і судженнями особистості, та внутрішні, пов'язані з її мотивами, переконаннями, ідеалами та ціннісними орієнтаціями. Внутрішні показники характеризують розвиток моральної свідомості особистості, знання соціальних норм і ставлення до них.
В інтегрованому вигляді вихованість особистості постає у сфо-рмованості моральних ставлень, які можна об'єднати в такі групи:
ставлення до людей: совість, чуйність, почуття емпатії, чес ність, тактовність, відповідальність, справедливість, вдячність, то лерантність;
ставлення до себе: почуття власної гідності, адекватність са мооцінки, вимогливість до себе, самокритичність, самоконтроль, скромність;
ставлення до праці: працелюбність, ініціативність і творчість;
ставлення до суспільства: патріотизм, громадянськість, на ціональна самосвідомість, інтернаціоналізм;
морально-вольові якості: принциповість, цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, витримка, рішучість і сміли вість.
Важливим показником вихованості особистості є рівень моральної свідомості. Американський психолог Л.Кольберг виділив шість стадій розвитку моральної свідомості (табл. 6).
285
Таблиця 6 Рівні та стадії морального розвитку за Л. Кольбергом
Рівень |
Стадія |
Мотивація поведінки |
1. Доконвен-цшнии |
1. Орієнтація на покарання і покору. |
Потрібно дотримуватися моральних правил, щоб уникнути покарань: «Правильним є те, що дозволено». |
2. Орієнтація на винагороду. |
Треба підкорятися правилам заради винагороди або особистої вигоди: «Що я буду з цього мати?». |
|
2.Конвенційний |
3. Орієнтація на підтримання добрих стосунків з оточенням. |
Потрібно дотримуватися правил, щоб заслужити схвалення або уникнути неприязні з боку близьких людей: «Я хочу бути хорошим». |
4. Орієнтація на підтримку влади і закону. |
Потрібно дотримуватися правил, щоб уникнути осуду з боку законної влади: «Я буду виконувати свій обов'язок». |
|
З.Посткон-венційний |
5. Орієнтація на суспільний договір, індивідуальні права і демократично прийняті закони. |
Потрібно виконувати закони заради загального добробуту: «Я буду жити у відповідності з правилами і законами або намагатимуся змінити їх». |
6. Орієнтація на внутрішньо прийняті універсальні моральні принципи. |
Потрібно дотримуватися універсальних моральних принципів, чинити по совісті: «Я вірю у свої цінності. На тому стою і не можу інакше». |
На 1 стадії діти дотримуються моральних норм, щоб уникнути покарань. Правильно поводитися для них означає підкорятися владі й уникати покарань.
На 2 стадії діти починають розуміти, що правила поведінки відносні: кожен може дбати про власні інтереси, хоч часто буває вигідно домовлятися і обмінюватися послугами з іншими людьми («ти мені, я тобі»).
На 3 стадії поведінка особистості мотивується бажанням підтримувати добрі стосунки з оточенням, справляти на нього позитивне враження: важливо бути хорошою людиною, ставитись до інших з повагою, співчувати та допомагати їм.
На 4 стадії люди вважають, що потрібно дотримуватися встановлених правил і виконувати свої обов'язки заради збереження порядку в суспільстві.
286
На 5 стадії людей турбує не стільки підтримання соціального порядку, скільки цінності, на яких Грунтується суспільство. Йдеться про захист базових прав особистості, таких, як право на свободу і життя. Оскільки закони та моральні принципи прийняті у суспільстві на основі спільної домовленості, індивід, піклуючись про загальне благо, також прагне їх виконувати. Але при цьому він розуміє, що чинні закони можуть бути несправедливими. На 6 стадії перебувають люди, які ґрунтують свою поведінку на свідомо прийнятих універсальних моральних принципах, що стали їх внутрішніми переконаннями - справедливості, рівності прав і поваги до гідності кожної людини. Вони вважають за можливе порушувати несправедливі закони, які суперечать зазначеним принципам.
Методи вивчення вихованості учнів. Для діагностики моральної вихованості учнів можна використовувати різні методи, які дозволяють з'ясувати уявлення вихованців про моральні норми і правила поведінки, їхні думки, судження, переконання тощо.
Джерела інформації про дітей мають бути різнобічними. Найбільш достовірним є безпосереднє спостереження на уроках, у процесі трудової діяльності, на перервах, позакласних заняттях, під час екскурсій, прогулянок, відвідування сім'ї учня і т.д.
Метод створення виховних ситуацій дозволяє в єдності вирішувати два завдання: 1) діагностувати рівень розвитку необхідних якостей і 2) виховувати ці якості. Виховна ситуація - це природні або навмисно створені обставини, в яких вихованець діє за власними переконаннями і якостями. Природні ситуації повсякчас виникають на уроках, у шкільному коридорі, громадському транспорті і т.д. Навмисно створені ситуації - це, наприклад, розподіл обов'язків, доручень, подарунків і нагород, вибір між особистим і громадським тощо. Ці ситуації можуть призводити до конфліктів, тому потребують дуже тонкого педагогічного керівництва.
Виявленню моральної вихованості школярів сприяє також знайомство з їхніми творчими роботами, які допомагають краще зрозуміти внутрішній світ дітей. Для діагностики моральної свідомості широко застосовують твори на задану тему: «Мій ідеал сучасника», «Милосердя - як я не розумію?» тощо.
287
Подібну функцію виконує і метод незалежних характеристик. Здебільшого ним користуються з метою зібрати якомога більше інформації про ті чи інші якості учня з різних джерел: від однокласників, учителів, батьків. Отриману інформацію вчитель аналізує, і, співставляючи із власною оцінкою якостей учня, робить відповідні висновки щодо рівня його вихованості.