17.2. Організація самовиховання школярів

Самовиховання школярів тільки тоді стає важливим фактором розвитку їхньої особистості, коли його забезпечує правильна педагогічна організація. Пряме, відкрите спонукання учнів до самовиховання, як правило, непродуктивне. Спрямування самовиховання учнів не повинно зводитися до нав'язування їм мети вихователя. Потрібно поважати власну логіку розвитку особистості, її неповторність, унікальні особливості її характеру.

Дещо умовно можна виділити чотири основні етапи педагогічного керівництва самовихованням учнів.

Перший етап - спонукальний. Основне завдання педагогів полягає у тому, щоб викликати в учнів бажання пізнати себе, визначити

348

сильні та слабкі сторони своєї особистості, сформувати прагнення до самовдосконалення. Саме такі роздуми і прагнення забезпечують внутрішню енергією, необхідну для досягнення успіхів.

Як свідчить практика, учні часто не вірять у власні можливості. Вони переконані, що той, хто досягнув значних успіхів у певній діяльності, зробив це завдяки особливим природним задаткам. Розвіяти подібні сумніви до певної міри можуть розповіді педагога про потенційні можливості людини, зустрічі із представниками різних професій, ознайомлення із життям видатних людей, які завдяки наполегливій, систематичній роботі над собою зуміли досягти високого рівня досконалості. Важливо допомогти дітям визначити власні нахили та здібності. Особливо активно самовдосконалення відбувається у тій діяльності, до якої особистість відчуває себе здатною. Прагнення до самовдосконалення значно зростає, коли учнів залучають до цікавих для них видів діяльності (художня самодіяльність, спорт, технічна творчість і т.д.) з обов'язковою фіксацією результатів.

Другий етап організації самовиховання учнів - цільовий. Завдання педагога на цьому етапі полягає в тому, щоб допомогти кожному школяреві накреслити мету та розробити програму самовдосконалення. Це дуже складне завдання і надзвичайно важливий етап у самовихованні особистості. Його успішній реалізації значною мірою сприяє наявність чітко окресленого ідеалу. Недаремно О.В. Суворов любив повторювати: «Якщо ти хочеш досягти чогось значного в житті, то вибери спочатку ідеал, дотягнися до нього, пройдись поруч з ним, а потім пережени».

Програма самовиховання передбачає певну систему дій, спрямованих на досягнення загальної мети і конкретних завдань роботи над собою. Без такої програми самовиховання матиме ситуативний характер, зводитиметься до випадкових дій і в кінцевому результаті приречене на невдачу.

Програма самовиховання передбачає систему або план роботи над собою, що розгортається у просторі і в часі. У процесі реалізації вона може зазнавати певних змін та уточнень. У програмі самовиховання визначаються конкретні завдання, спрямовані

349

на досягнення накресленої мети. Наприклад: виробити упевнену поставу, спокійні, рішучі манери, уміння говорити енергійно, вдумливо аргументувати свої думки, не розгублюватися у складних ситуаціях, здатність приймати самостійні рішення.

Важливо допомогти учням уникнути однобокості у визначенні завдань самовиховання. Досить часто підлітки, прагнучи до самоствердження, зосереджують увагу на одній лише зовнішності: одязі, формах тіла, фізичних якостях тощо. З цією метою записуються у спортивні секції, читають відповідну літературу, регулярно дивляться телепередачі, які торкаються проблем моди. На перший погляд, нічого поганого тут немає. Навпаки, вияв такої уваги до свого «Я» може слугувати важливим поштовхом для подальшого самовдосконалення особистості. Проте спрощені завдання самовиховання (оволодіти елементами бою, щоб не боятись ровесників, постояти за себе, довести наявність волі, фізичних якостей, виділитися серед інших) не гарантують досягнення вищого рівня особистісної зрілості.

Програма самовиховання передбачає не лише перелік завдань, але й визначення конкретних дій, спрямованих на їх розв'язання. Наприклад, що саме треба зробити, щоб сформувати впевненість у собі: що прочитати (книги, журнальні і газетні статті), що обміркувати, обговорити з авторитетними людьми; яку систему вправ використовувати (регулярно займатися спортом, долати страх перед налагодженням нових контактів та розширювати коло спілкування тощо); коли, де, що зробити.

Третій етап - організаційно-дійовий. Завдання педагога полягає в тому, щоб допомогти учням реалізувати їхні наміри. Цей процес надзвичайно складний. Пригадаймо, скільки разів кожен з нас планував якусь роботу, але так і не довів розпочату справу до завершення. Тому особливо важливим елементом цього етапу є прийняття рішення. Це практично завжди вольовий акт. Він виступає як ефективний засіб формування волі, віри у свої сили, як стимул до дії, «пусковий механізм» діяльності, нарешті, як показник зрілості особистості. Історія і повсякденне життя засвідчує: тисячі добрих намірів розбиваються через нездатність при-

350

йняти рішення. Саме ця думка закладена у відомому афоризмі «Добрими намірами вимощена дорога в пекло».

Нерідко можна спостерігати явну переоцінку школярами своїх сил і можливостей. У складних життєвих ситуаціях це призводить до психічного напруження, емоційних зривів, розчарування у власних можливостях і, відповідно, відмови від самовдосконалення. Щоб запобігти цьому, доцільно запропонувати учням правила, якими вони могли б керуватися в процесі самовдосконалення.

1. Чітко визнач, краще запиши, якими якостями ти хотів би оволо діти.

2. Уяви себе таким, яким хотів би бути.

3. Скрізь, в усіх ситуаціях намагайся діяти так, як чинила б людина, з якої ти береш приклад, або образ, який ти створив у своїй уяві.

4. Подумки став себе у складні ситуації і намагайся знайти вихід з них відповідно до характеру твого ідеального героя.

5. Доводь почату справу до кінця.

6. Все роби завжди тільки добре і якісно.

7. Неодмінно добивайся успіху. Не вийшло - починай з самого по чатку. Не здавайся, не падай духом, не опускай рук. Роби наступну спробу.

8. Уникай легких шляхів у житті, долай труднощі - зовнішні та вну трішні.

9. Терпіння, терпіння, терпіння.

10. Постійно, регулярно тренуй потрібну якість.

11. Дотримуйся поступовості.

12. Якщо тобі важко дотримуватися слова, яке ти дав собі самому, дай обіцянку іншим людям - рідним, друзям, колективу.

13. Щоденно звітуй самому собі (або іншим) про результати робо ти над собою: що зроблено, чого досягнуто, що не виконано, внеси поправки, постав нові завдання.

14. Читай літературу про самовиховання, щоденники великих лю дей.

Важливе завдання вихователя полягає в тому, щоб ознайомити учнів з методами самовиховання: методами самопізнання (самоспостереження, самоаналіз, самооцінювання), методи саморегуляції (самопереконувапня, самокритика, самопримус, само-

351

контроль, самонаказ, самонавіювання) і методами самостимулю-вання (самопідбадьорення, самозаохочення, самопокарання).

Метод самопереконування полягає в тому, щоб довести самому собі правильність або хибність певної думки, вчинку. Це добір аргументів на користь обраної поведінки, зміцнення своєї впевненості в її необхідності, корисності.

Самонавіювання застосовується головним чином у тих випадках, коли є зовнішні або внутрішні труднощі, які викликають страх, паралізують волю, а також при подоланні негативних звичок, невпевненості в собі.

Для того, щоб закріпити приємний емоційний стан від успіху в самовихованні, використовують метод самозаохочення: прогулянка, читання цікавої книги, перегляд нового фільму. Самозаохочення породжує задоволення від досягнутої перемоги, спонукає до нових зусиль.

Четвертий етап - контрольно-регулюючий. На цьому етапі учні аналізують наслідки роботи над собою і вносять поправки до програм самовдосконалення. З цією метою необхідно ознайомити школярів з методами самоконтролю, самоаналізу та самозвіту.

Учнів слід постійно стимулювати до конкретних дій та вчинків, звертати особливу увагу на досягнуті результати. Відчуття успіху, підвищена емоційність при їх оцінюванні є важливим засобом компенсації певних недоліків, стимулом до наступного самовдосконалення.