16.5. Шляхи формування колективу

Головний шлях формування дитячого виховного колективу полягає у залученні дітей до чітко організованої суспільно корисної й особистісно значущої діяльності, у розвитку і зміцненні товариських стосунків між усіма його членами, у створенні і накопиченні цінних традицій поведінки.

Одним із важливих напрямків у формуванні колективу є організація учнівського самоврядування, що сприяє розвитку саморегуляції школярів і налагодженню педагогічно доцільних взаємовідносин між членами колективу. Самоврядування здійснюють органи колективу, у кожному з яких концентрується керівництво певним видом діяльності: освітньої, господарсько-трудової, культурно-масової, фізкультурно-оздоровчої тощо.

У первинному колективі класу головним органом самоврядування є класні збори. Проводити їх доцільно один раз на місяць. Визначають тематику зборів і планують їхнє проведення самі учні. Класні збори обирають актив: старосту, фізорга, редактора стінгазети та ін.

Слід зазначити, що не існує єдиної обов'язкової для всіх шкіл схеми самоврядування. її формування залежить від традицій колективу, дитячих інтересів, організаторських умінь учнів.

Самоврядування не означає повного невтручання вчителів у справи учнів. Воно вимагає вмілого керівництва і підтримки: допомоги учням у визначенні початкової структури самоуправління, тобто органів шкільного і класного колективу та їхніх функцій; розвитку в учнів організаторських умінь (уміння планувати роботу, розподіляти доручення, аналізувати результати своєї діяльності та ін.). З цією метою можна використовувати ділові, імітаційні ігри, аналіз проведених заходів.

Організовуючи учнівське самоврядування, слід дотримуватися певних правил:

• залучати дітей до особистісно і соціально значущої діяльності, в якій вони могли б задовольняти свої особистісні потреби: у спілкуванні, у визнанні, у приналежності, у самоствердженні, самовизначенні;

342

• забезпечувати участь у самоврядуванні більшості учнів, а не вузького кола активістів;

• підтримувати учнів, на рівноправних умовах співпрацюва ти з ними;

• наділяти учнів реальними правами і обов'язками, пов'яза ними з прийняттям і реалізацією важливих рішень, які вплива ють на життя всієї школи; без прав немає відповідальності, тому самоврядування не повинно перетворюватись у гру, учням треба надати реальні права, вони мають нести відповідальність за нас лідки своїх дій;

• не обмежувати самоврядування окремими заходами (напри клад, днем самоврядування), важливо забезпечити реальну участь учнів в управлінні шкільними справами, для чого адміністрація і вчителі повинні передати частину повноважень учням;

• не зводити самоврядування до одного лише самообслуго вування: прибирання класів, території, чергування.

В яких сферах шкільного життя може виявлятись учнівське самоврядування?

1. Дозвілля: шкільні вечори, дискотеки, свята, колективні тво рчі справи.

2. Політична діяльність у школі: клуби, прес-конференції, зу стрічі з політиками, письменниками, науковцями, представника ми інших професій.

3. Діяльність шкільної преси: газети, радіо, шкільне телебачення.

4. Спорт і спортивні заходи.

5. Виробнича діяльність (особливо в сільських школах): праця на землі, у теплицях, на шкільних тваринницьких фермах, пасі ках і т.д. Тут досить легко організувати діяльність з реальним контролем за заробленими коштами, прибутком, розподілом, стимулюванням і т.д.

6. Виробничо-комерційна діяльність: у шкільних майстернях, з організацією і виконанням замовлень населення щодо ремонту побутової техніки, виготовлення столярних виробів тощо.

7. Шефська робота з літніми, хворими людьми, ветеранами війни і праці.

343

8. 

   Ремонт, прибирання шкільних приміщень, території, само обслуговування в їдальні. Все це може бути оплачуваним, вигід ним і привабливим для учнів.

9. Реальна участь дітей у роботі педрад, конференцій, батьків ських комітетів і т.д. Необхідно лише, щоб діти впевнилися, що їхні думки можуть впливати на управлінські рішення адміністра ції та вчителів.

10. Діяльність учнівських органів правопорядку (судів), охо рона школи, шкільних заходів.

Використання системи перспективних ліній. А.С. Макаренко великого значення надавав правильному вибору мети колективної діяльності - перспектив, які здатні зацікавити, захопити дітей. На його думку, істинним стимулом людського життя є «завтрашня радість». У міру розвитку колективу просту мету замінює складніша, глибша і соціально значуща мета.

Перед кожним колективом необхідно поставити або допомогти вибрати цікаву, захоплюючу мету, яка б відповідала інтересам дітей і рівню розвитку колективу.

А.С.Макаренко виділяв перспективи ближні, середні і далекі. У початковий період організації дитячого колективу першорядне значення мають найближчі перспективи - безпосередня радість завтрашнього дня. Багато важать колективні творчі справи: змагання, ігри, цікава робота в гуртках, походи, екскурсії і т.д. Середня перспектива - це очікувана подія, дещо віддалена в часі: підготовка до канікул, багатоденного походу, завершення будівництва шкільного стадіону і т.д. Таких подій мало, але колектив ними живе, прагне до них. Далека перспектива - це довгострокові життєві плани, пов'язані, наприклад, з усвідомленим вибором професії, пошуком життєвого покликання. Виховання такої перспективи - одне з кінцевих завдань виховної роботи.

Головне в системі перспективних ліній - це безупинна зміна перспектив, постійне їхнє розширення, неприпустимість зупинки в житті колективу. Якщо життя в колективі стає нецікавим, з дня на день повторюється одне й те ж саме, немає захоплюючих справ, які формують спільні прагнення та інтереси, відсутня організація

344

спільної діяльності, то колектив починає розпадатися. Колектив згуртовується і зміцнюється лише спільною, захоплюючою і складною метою, після досягнення якої виникає інша мета і т.д.

Важливим фактором згуртування учнівського колективу є розвиток колективних традицій - форм діяльності і поведінки, звичаїв, правил, які передаються з покоління в покоління. Це можуть бути: класні і загальношкільні заходи (свята, олімпіади, збори); церемонії з приводу важливих подій шкільного життя (перший і останній дзвінки, випуск); традиції, що стосуються поведінки дітей (наприклад, точність - все починати вчасно).

Традиції згуртовують дитячий колектив, наповнюють його життя романтикою, цікавістю, забезпечують наступність у розвитку колективу, стабілізують його структуру і прийняті норми поведінки.

Змагання дозволяє ефективно розв'язувати завдання подальшого згуртування виховного колективу, його включення в ділові відносини з іншими колективами, сприяє розвитку таких соціально цінних та індивідуально значущих якостей, як творча активність, відповідальність, ініціативність, самостійність, наполегливість тощо.

Змагання доцільно організовувати в тих випадках, коли потрібно спрямувати класний колектив на розв'язання певного виховного завдання. У процесі позаурочної роботи можна використовувати такі форми змагання, як олімпіади, творчі конкурси, виставки технічної творчості, круглі столи, естафети, огляди художньої самодіяльності, вікторини, виставки творчих робіт і т.д. Важливим стимулом організації змагання є заохочення переможців.

Література

Березовий Н.А., Коломипский Я.Л. Учитель и детский коллектив.

Минск: Изд-во БГУ, 1975. 160 с. Красовицкий М.Ю. Непреходящее в педагогическом наследии

А.С.Макаренко // Педагогика.- 2001.- №1.~ С. 67-76. Макаренко А.С. Избр. пед. соч.: В 3 т. Т. З,- К., 1984.- С. 9-25. Немов Р.С., Кирпичник А.Г. Путь к коллективу.- М., 1988. ІІовикова Л. И. Педагогика детского коллектива.- М, 1979.

345

Педагогика / Под ред. П.И. Пидкасистого.- М., 1998.

Практична педагогіка виховання / За ред. М.Ю. Красовицького.-

Київ - Івано-Франківськ, 2000.- С. 133-156. Сухомлинський В.О.Вибрані твори: В 5-ти т-х.-Т. 2.- К., 1976.- С.

562 -568; 620 - 630.

Файпберг Р. И. Личность и коллєктив: поиск гармонии // Педагогика.- 1992.- №1-2.- С. 42-49