3.10.3. Загальні технічні та санітарно-гігіенічні вимоги до вентиляції

Кількість припливного повітря і_пр, м³/год, має відповідати, як правило, кількості того повітря, що видаляється,і_вид, м³/год:

Ь =Ь =Ь. (3.89)

пр вид ^у '

У деяких випадках вимагається, щоб і_пр було менше або більше від £_вид. Наприклад, при вентиляції двох суміжних приміщень, в одному з яких виділяються шкідливі речовини, для запобігання проникненню цих речовин у друге приміщення створюють розрі­дження, забезпечуючи Ь <Ь .

^ ⁷ ^ пр вид

Припливне повітря необхідно подавати у ті частини приміщення, де кількість шкідливих речовин, що виділяються, є мінімальною («чиста зона»), а видаляти із зони максимальної концентрації шкід­ливих речовин та надлишків тепла («забруднена зона»). Місцезнахо­дження «чистої зони» визначає місце подачі припливного повітря -у робочу, верхню та нижню зони приміщення.

Місце для забору свіжого повітря вибирають, ураховуючи напря­мок вітру - з навітряного боку відносно джерел викидів, подалі від місць забруднення.

Система вентиляції не повинна створювати шуму на робочих міс­цях, який би перевищував гранично допустимі рівні.

3.10.4. Методи розрахунку продуктивності вентиляції Визначення продуктивності загальнообмінної вентиляції

Продуктивність загальнообмінної вентиляції чи кількості пові­тря, поданого у приміщення, Ь, м³/год, визначається різними ме­тодами залежно від призначення приміщення та видів шкідливих речовин, що виділяються. За відсутності у приміщенні шкідливих речовин (адміністративні та навчальні установи) продуктивність за­гальнообмінної вентиляції обчислюється за формулою:

Ь = пЬ', (3.90)

де п - кількість працівників; і! - витрата повітря, м³/год, прийнята за санітарними нормами (СН 245-71) залежно від об'єму приміщення V, м³, що припадає на одного працівника:

при—< 20 і! =30; п

при 40> — >20 Ґ = 20;

п

V

при — > 40 - допускається періодичне провітрювання.

п

При виділенні шкідливих речовин та тепла кількість повітря розраховується з умов матеріального балансу шкідливих речовин, що надходять у приміщення та видаляються з нього, і вологи чи теп­лового балансу при виділенні тепла.

а) При виділенні парів та газів:

G + L а = L а , (3.91)

пр ^Jnp вид -^вид ^{7 v} '

де G - кількість шкідливих речовин, що надходять у приміщеннях, мг/год, внаслідок витоків, нещільностей в устаткуванні (приймаєть­ся за даними технологічної частини проекту чи з дослідних даних, отриманих на однотипових підприємствах); L_np, £_вид - відповідно, кількість припливного та повітря, що видаляється м³/год; д_пр, д_вид -відповідно, концентрація шкідливих речовин у припливному пові­трі і в тому, яке видаляється, мг/м³; L_np g_np - кількість шкідливих речовин, що надходять у приміщення з припливним повітрям; £_вид д_вид - кількість шкідливих речовин, що видаляються з приміщення. Із рівняння (3.89), приймаючи L_np = і_вид = L, маємо:

L = G/q -q . (3.92)

Згідно з ГОСТом 12.1.005-88 С_уд < ГДК, тоді рівняння (3.90) має вигляд:

і = С/ГДК-д_пр. (3.93)

б) При виділенні зайвого (явного) тепла:

Ь = Є₃^я/ср_пр(Г_вид-Г_пр), (3.94)

де QI - зайве виділення явної теплоти, кДж/год; с - питома теплоєм­ність повітря при сталому тиску, кДж/кг-К; р_пр - густина приплив­ного повітря, кг/м³; Г_вид, Г_пр - відповідно температура повітря, що ви­даляється, та припливного, К.

в) При виділенні зайвої вологи:

L = G_BJp_Bn(cl_Bn-cl_np), (3.95)

де G_Bn - маса водяної пари, що надходить у приміщення, г/год; Рвид ~~ ^гУ^стина водяної пари, що видаляється з приміщення, кг/м³; с?_вид, с?_пр - відповідно вологовміст повітря, що видаляється, та при­пливного, г/кг.

У ГОСТІ 12.1.005-88 нормується не вологовміст повітря, а його від­носна вологість та температура, за якими можна визначити сі та сі

^г «^{7 г 7} вид пр

за допомогою І-сІ діаграми.

г) При виділенні пилу розрахунок продуктивності загально- обмінної вентиляції, як правило, не робиться, оскільки пил поши- рюється по приміщенню нерівномірно і на деяких ділянках примі­щення може спостерігатися збільшення його концентрації. Пил слід уловлювати безпосередньо у місці його виникнення за допомогою міс­цевих відсмоктувачів. У деяких випадках при незначному та розсію-вальному пиловиділенні загальнообмінна вентиляція застосовується і для боротьби з пилом (наприклад, у друкарнях, на картонажних фа­бриках).

д) При одночасному виділенні шкідливих речовин, тепла та воло­ги приймають найбільшу кількість повітря, одержану в розрахунках для кожного виду виробничих виділень.

Визначення необхідної кількості повітря за кратністю повітро­обміну:

ь=ку, (3.96)

де Е - кратність повітрообміну, год¹.

Кратність Е показує, у скільки разів за годину зміниться повітря у приміщенні. Значення кратності, наведені у довідковій літературі, можуть становити 1-10 та вище, залежно від призначення приміщен­ня, виду та кількості шкідливих речовин, що виділяються. Метод застосовують для орієнтовних розрахунків, коли не відомі види та кількість шкідливих речовин, що виділяються.