2. Менеджмент охорони праці на підприємствах україни

2.1. Загальнотеоретичні і методичні основи охорони праці

Кожна наука має свій об'єкт, предмет і засоби пізнання або ви­вчення, а також закони, що виявлені з використанням теорії пізнан­ня - гносеології (від грец. ууютд - пізнання і ...логія) - вчення про сутність і закономірність пізнання, теорія пізнання.

Об'єкт - це те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-пізна­вальній діяльності; предмет - усе те, що може перебувати в яких-не-будь відносинах, мати якісь властивості.

Об'єктом вивчення працеохоронного менеджменту є охорона пра­ці, предметом - управління безпекою елементів, з яких складається об'єкт вивчення, тобто охорона праці. У свою чергу об'єктом вивчення охорони праці як науки є праця (трудова діяльність). Трудову ді­яльність вивчають не тільки охорона праці, а й багато природничих і суспільних наук: політекономія, гігієна праці, ергономіка, соціоло­гія, інженерна психологія та ін. Відрізняються ці науки предметом вивчення. Свій предмет вивчення має й охорона праці - безпека пра­ці, а звідси - фізіологічні та психологічні можливості людини, закони розвитку праці і відображення їх у працеохоронній науці, форму­вання умов праці, їх оптимізація тощо. Структура охорони праці не­розривно пов'язана з розумінням сутності, розподілу та видів праці. Сутність праці розкривається шляхом виявлення її структури, яка містить ряд взаємозалежних елементів:

65535. суб'єктів праці як носіїв мети;

65535. продуктивних сил (предметів і засобів);

65535. процесу трудової діяльності;

65535. продуктів праці (цільових і побічних);

65535. суспільних відносин (виробничо-економічних) (рис. 2.1).

Праця, крім внутрішніх елементів системи, має і зовнішні еле­менти впливу (політична й економічна ситуація в країні, технічний рівень розвитку, природні умови тощо).

Таким чином, досліджуючи працю, охорона праці має вивчати окремо та у сукупності всі елементи, що становлять її структуру. Лише такий підхід дасть змогу вирішити багато проблем. Аналізую­чи сутність праці, необхідно визнати перевагу за суб'єктом праці. Без нього не може бути не тільки виробничих та інших відносин, а й са­мого процесу праці.

На розвиток охорони праці істотно впливає розподіл праці, під яким маємо на увазі відокремлення якісно відмінних форм трудової діяльності в процесі праці. Розрізняють загальний, частковий та оди­ничний розподіл праці.

Продуктивні сили (предмети і засоби праці)

Продукти праці (цільові та побічні)

Суб'єкти праці як носії мети

Процес трудової діяльності (дії людей та машин)

Загальні відносини (виробничо-економічні, ви­робничо- технічні, ідеологічні)

Рис. 2.1. Структура праці

Загальний розподіл праці передбачає відокремлення таких форм трудової діяльності, як промисловість, будівництво, сільське госпо­дарство, геологія тощо. Кожна з названих форм трудової діяльності має свою специфіку у використанні засобів виробництва і визначає галузь народного господарства, а зрештою - наукову і практичну спрямованість охорони праці.

Частковий розподіл праці пов'язаний із поділом галузі на види і підвиди. Відповідно поділяється й охорона праці: у промисловості -охорона праці в машинобудуванні, енергетиці, харчовій, хімічній, гірничій промисловості і т.д.

Одиничний розподіл праці передбачає відокремлення видів трудо­вої діяльності всередині підприємства за такими ознаками:

65535. функціональною (керування, основне і допоміжне виробництво);

65535. технологічною (за видами робіт);

65535. професійною;

65535. класифікаційною (за складністю робіт).

Одиничний розподіл праці дає змогу диференціювати й охорону праці. Одиничний розподіл праці слід відрізняти від поділу на види праці за прикладеною до неї енергією. В цьому випадку розрізняють працю розумову і фізичну.

Із розвитком НТП виникають чи виявляються нові шкідливі і не­безпечні фактори. Задача охорони праці - визначати, передбачати по­яву таких факторів, щоб захистити від них людину.

Виходячи зі структури праці, що є ергатичною системою «людина (Л) - трудова діяльність (ТД) - умови праці (УП)» (рис. 2.2), можна побудувати систему охорони праці (рис. 2.3), яка складатиметься з таких елементів:

65535. безпека людини як суб'єкта праці (БЛ);

65535. безпека трудової діяльності (БТД);

65535. безпека умов праці (БУП).

Тоді структура працеохоронного менеджменту (рис. 2.4) склада­тиметься з таких елементів:

65535. управління безпекою суб'єктів праці;

65535. управління безпекою трудового процесу;

65535. управління безпекою умов праці (рис. 2.4).

І з позицій працеохоронного менеджменту будь-яка діяльність є двоцільовою. Перша мета полягає в досягненні певного ефекту, друга - в усуненні небажаних наслідків для людини. Якщо завдан­ням охорони праці є розробка конкретних заходів для досягнення своєї мети, то завдання працеохоронного менеджменту - визначення та реалізація управлінських рішень із забезпечення безпеки праці.

Рис. 2.3. Система охорони праці Наука «охорона праці», перебуваючи на межі природничих і сус­пільних наук, тісно пов'язана зі спеціальними технічними дисциплі­нами, які зумовлені загальним поділом праці. У зв'язку з цим ми роз­глядаємо охорону праці, а точніше, техніку безпеки (ТБ) не взагалі, а в тій чи іншій галузі знань.

Управління безпекою суб'єктів праці

Управління безпекою трудової		Управління безпечними
діяльності		умовами праці

Рис. 2.4. Структура працеохоронного менеджменту Охорона праці належить до соціально-економічних систем, голов­ним завданням яких є врахування громадських та особистих інте­ресів людей.

Працеохоронна система управління на будь-якому рівні має само­стійні не тільки керувальну (суб'єкт управління) і керовану (об'єкт управління) системи, а й інформаційну систему, без якої неможливе нормальне функціонування системи в цілому.

У свою чергу, керувальна система складається із системи норма­тивно-правових актів, з одного боку, і системи служби з реалізації завдань охорони праці - з іншого.

Керована система включає системи гігієни праці, технолого-технічної безпеки та соціально-економічну працеохоронну систе­му. На кожну систему, у тому числі управлінську, що складається з окремих систем елементів (внутрішнього середовища), впливає зовнішнє середовище. До зовнішнього середовища належать: держав­на політика в тій чи іншій галузі, політичні та економічні умови, си­стема цінностей, суспільні погляди, стан техніки і технології, рівень освіченості людей і т.д.

Виходячи з цього, практичні завдання охорони праці та праце-охоронного менеджменту можуть бути організаційно-гігієнічними й організаційно-технічними.

До організаційно-гігієнічних завдань належать:

65535. забезпечення гігієнічних умов праці;

65535. забезпечення виробничими, допоміжними і побутовими при­міщеннями, санітарно-побутовими пристроями;

65535. забезпечення гігієнічними засобами індивідуального (313) і колективного (ЗКЗ) захисту;

65535. забезпечення лікувально-профілактичним обслуговуванням;

65535. забезпечення оптимального режиму праці та відпочинку тощо.

До організаційно-технічних завдань входять:

65535. забезпечення безпеки експлуатації виробничого устаткуван­ня;

65535. забезпечення безпеки функціонування виробничого процесу;

65535. забезпечення безпеки експлуатації будинків, споруд, устатку­вання тощо.