- •1.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
- •1.2. Концепція управління охороною праці в Україні
- •1.2.1. Загальні положення
- •1.2.2. Державна політика управління охороною праці
- •1.2.3. Реформування у сфері управління охороною праці Органи державного управління охороною праці
- •Завдання та функції управління охороною праці
- •1.3. Мета та завдання дисципліни «Основи охорони праці»
- •1.3.1. Мета дисципліни
- •1.3.2. Завдання вивчення дисципліни
- •1.3.3. Перелік дисциплін, знання яких потрібне студен- там для засвоєння курсу «Основи охорони праці»
- •1.4. Структурно-логічна схема курсу та його місце у загальній системі наук із безпеки життєдіяльності
- •2. Менеджмент охорони праці на підприємствах україни
- •2.1. Загальнотеоретичні і методичні основи охорони праці
- •2.2. Система працеохоронного менеджменту і його рівні
- •2.3. Система управління охороною праці в Україні
- •2.3.1. Загальні положення системи управління охороною праці
- •2.3.2. Управління охороною праці на державному рівні
- •2.3.3. Структура органів управління охороною праці у галузях промисловості
- •2.3.4. Управління охороною праці на регіональному рівні
- •2.4. Основні завдання і функції системи управління охороною праці
- •2.5. Законодавство з охорони праці
- •2.5.1. Правове регулювання питань охорони праці
- •2.5.2. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •2.5.3. Організація охорони праці на підприємстві
- •2.5.4. Законодавство про об'єкти підвищеної небезпеки
- •2.5.5. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки Поняття та види джерел підвищеної небезпеки
- •Суб'єкти зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки
- •2.5.6. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.6. Страхування від нещасних випадків на виробництві
- •2.6.1. Загальні положення
- •2.6.2. Управління страхуванням від нещасного випадку
- •2.6.3. Обов'язки Фонду страхування від нещасних випадків
- •2.6.4. Нагляд у сфері страхування від нещасних випадків
- •2.6.5. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок ушкодження його здоров'я
- •2.6.6. Порядок розгляду справ про страхові виплати
- •2.6.7. Порядок і строки проведення страхових виплат
- •Орієнтовне віднесення галузей (підгалузей) економіки і видів виробничої діяльності до умовного класу професійного ризику виробництва (первинна диференціація)
- •2.6.8. Права та обов'язки застрахованого та роботодавця як страхувальника
- •2.6.9. Фінансування страхування від нещасного випадку
- •2.6.10. Відповідальність Фонду соціального страхування від нещасних випадків, страхувальників, застрахованих, а також осіб, які надають соціальні послуги, за невиконання своїх обов'язків
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.7. Міжнародне право
- •І. Технічні заходи захисту від умов, шкідливих для здоров'я працівників
- •§ 2. Роботодавці мають вживати всіх відповідних заходів для створення на місцях роботи умов, що сприяють належному захистові здоров'я відповідних працівників, зокрема:
- •§ 3. 1) Для запобігання, зменшення й усунення на місцях роботи шкідливих для здоров'я працівників умов має бути вжито всіх відповідних заходів із метою:
- •§ 4. 1) Працівників має бути повідомлено:
- •II. Медичний огляд
- •§ 8. 1) Законодавство кожної країни має містити особливі положення про медичний огляд працівників, зайнятих на особливо шкідливих роботах.
- •§ 9. Передбачений у попередньому параграфі медичний огляд повинен мати на меті:
- •III. Повідомлення про професійні захворювання
- •§ 15. Законодавство країни має:
- •IV. Перша допомога
- •§ 18. 1) На робочих місцях мають передбачатися засоби першої допомоги при нещасних випадках, професійних захворюваннях, отруєннях або нездужаннях.
- •V. Загальні положення
- •2.8. Міжнародні організації з питань охорони праці
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.9. Розслідування та облік виробничого травматизму
- •2.9.1. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •2.9.2. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань та отруєнь
- •2.9.3. Розслідування та облік аварій
- •2.9.4. Страховий ризик і страховий випадок
- •2.9.5. Причини виробничого травматизму
- •2.9.6. Методи аналізу виробничого травматизму
- •Контрольні запитання та завдання
- •3. Основи виробничої санітарії
- •3.1. Атестація робочих місць
- •Загальні положення про атестацію робочих місць
- •Організація роботи з атестації
- •Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу
- •Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця
- •Контрольні питання та завдання
- •3.2. Повітря робочої зони
- •3.2.1. Характеристика основних показників метеорологічних умов
- •3.2.2. Енергетичні витрати і терморегуляція організму людини
- •3.2.3. Вплив несприятливих метеорологічних умов на безпеку життєдіяльності
- •3.2.4. Нормування метеорологічних умов
- •3.2.5. Надлишки променистої (теплової) енергії та захист від її впливу на організм людини
- •3.2.6. Заходи щодо забезпечення нормальних метеорологічних умов на виробництві
- •Контрольні запитання та завдання
- •3.3. Виробниче освітлення
- •3.3.1. Природа світла
- •3.3.2. Основні світлотехнічні величини
- •3.3.3. Вплив освітлення на виробничу діяльність
- •3.3.4. Види і системи виробничого освітлення
- •3.3.5. Нормування й оцінка природного та штучного освітлення
- •3.3.6. Основи розрахунку робочого освітлення
- •Контрольні запитання та завдання
- •3.4. Характеристика виробничих віброакустичних коливань та їх вплив на організм людини
- •3.4.1. Нормування шуму
- •3.4.2. Захист від шуму
- •3.4.3. Особливості інфразвукових коливань, вплив
- •3.4.4. Особливості ультразвукових коливань, вплив
- •3.4.5. Особливості вібрації, вплив на людину, нормування, захист від вібрації
- •Контрольні завдання та запитання
- •3.5. Електромагнітні випромінювання
- •3.5.1. Джерела електромагнітних полів
- •3.5.2. Характеристики електромагнітних полів
- •3.5.3. Вплив емп на організм людини
- •3.5.4. Нормування електромагнітних випромінювань
- •3.5.5. Методи захисту від емп
- •Контрольні запитання та завдання
- •3.6. Захист від радіоактивних випромінювань
- •3.6.1. Природа іонізуючих випромінювань та їхня біологічна дія Види іонізуючих випромінювань та їхні властивості
- •Характеристики іонізуючих випромінювань. Одиниці вимірювання
- •3.6.2. Джерела радіоактивного забруднення. Принципи нормування і захисту навколишнього середовища
- •Загальні принципи нормування і захисту навколишнього середовища від радіоактивного забруднення
- •Способи захисту від іонізуючого випромінювання
- •3.6.3. Організація робіт із радіоактивними речовинами й іншими джерелами іонізуючих випромінювань
- •Вимоги до розміщення
- •Організація робіт
- •Одержання, облік і зберігання джерел радіоактивних випромінювань
- •Транспортування радіоактивних речовин
- •Контрольні запитання та завдання
- •3.7. Гігієнічна оцінка лазерного випромінювання
- •Вплив лазерного випромінювання на органи зору
- •Основні правила техніки безпеки при експлуатації лазерних установок
- •Контрольні запитання та завдання
- •3.8. Токсикологічна оцінка матеріалів
- •Контрольні запитання та завдання
- •3.9. Токсикологічна оцінка технологічних процесів
- •3.9.1. Металургійні підприємства
- •3.9.2. Машинобудівні підприємства
- •Ливарне виробництво
- •Ковальсько-пресові і термічні цехи
- •3.9.3. Хімічні підприємства
- •3.9.4. Основні напрямки оздоровчих заходів на хімічних підприємствах
- •3.9.5. Нормування вмісту шкідливих речовин у повітрі
- •3.9.6. Контроль за чистотою повітря у виробничому приміщенні
- •Контрольні запитання та завдання
- •3.10. Вентиляція та кондиціювання повітря
- •3.10.1. Загальні відомості про вентиляцію
- •3.10.2. Види вентиляції
- •3.10.3. Загальні технічні та санітарно-гігіенічні вимоги до вентиляції
- •3.10.4. Методи розрахунку продуктивності вентиляції Визначення продуктивності загальнообмінної вентиляції
- •Визначення продуктивності місцевої витяжної вентиляції
- •3.10.5. Природна вентиляція
- •Загальні відомості про аерацію
- •Аерація при дії вітрового тиску
- •Вентиляція за допомогою дефлекторів
- •3.10.6. Механічна вентиляція
- •Комбінована вентиляція
- •Кондиціювання повітря
- •Вентилятори. Розрахунок вентиляційної мережі
- •Вибір вентилятора
- •3.10.7. Безпека влаштування та експлуатації вентиляційних систем
- •Контрольні запитання та завдання
- •4. Безпека виробничих процесів і устаткування
- •4.1.1. Загальні відомості
- •4.1.2. Порядок оформлення робіт з підвищеною небезпекою
- •4.1.3. Організація проведення робіт з підвищеною небезпекою
- •4.1.4. Навчання з охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою
- •4.2. Вимоги безпеки до конструкцій та експлуатації підйомно-транспортного устаткування
- •4.3. Безпека вантажно-розвантажувальних
- •4.4. Безпека при експлуатації посудин та установок, що працюють під тиском, і газового устаткування
- •Контрольні запитання та завдання
- •4.5. Основи електробезпеки та захист працівників
- •4.5.1. Основи електробезпеки. Види ураження електричним струмом
- •4.5.2. Фактори, які визначають безпеку ураження електричним струмом
- •4.5.3. Небезпека напруги кроку та розтікання струму при замиканні на землю
- •4.5.4. Небезпека ураження
- •4.5.5. Основні технічні заходи захисту
- •Контрольні запитання та завдання
- •4.6. Безпека при використанні хімічних речовин
- •Засоби захисту працівників
- •Контрольні запитання та завдання
- •5. Пожежна безпека
- •5.1. Фізико-хімічні основи горіння. Загальні відомості про горіння
- •5.2. Показники пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів
- •5.3. Самозаймання речовин
- •5.4. Характеристика пожежонебезпечності речовин
- •Контрольні запитання та завдання
- •5.5. Система пожежної безпеки
- •5.5.1. Система протипожежного захисту
- •5.5.2. Система попередження пожежі
- •5.5.3. Основні засоби гасіння пожежі
- •5.5.4. Система організаційно-технічних засобів
- •Контрольні запитання та завдання
- •6. Невиробничий травматизм
- •6.1. Попередження побутових травм та їх розслідування
- •6.2. Заходи попередження невиробничого травматизму
- •Контрольні питання та завдання
- •7. Безпечність застосування інформаційного обладнання
- •7.1. Вплив вдт на здоров'я користувачів
- •7.2. Ергономічна безпека
- •7.3. Умови праці користувачів вдт
- •Контрольні запитання та завдання
- •2 Ступінь III клас -шкідливі і небезпечні умови і характер праці
- •2800Інші причини
- •Яоїтвпиа ииновпіен коавло эй 'эЦощ
3.6.2. Джерела радіоактивного забруднення. Принципи нормування і захисту навколишнього середовища
До основних джерел радіоактивних забруднень належать:
ядерні вибухи;
ядерні реактори різних типів;
радіонукліди, використовувані на підприємствах;
підприємства ядерно-паливного циклу;
місця переробки і поховання радіоактивних відходів.
Найбільшою потенційною небезпекою для навколишнього середовища і загрозою існуванню людської цивілізації є ядерна зброя.
Другим за ступенем небезпеки джерелом радіоактивних забруднень є ядерні реактори. У результаті викиду за межі АЕС тільки 3,5% радіонуклідів із реактора РБМК1500 четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС більше ніж 31 тис. км2 території виявилися в зоні радіоактивного зараження з поверхневою активністю по цезію-137 понад 5 Ки/км2.
Радіонукліди, використовувані як закриті джерела ІВ у промисловості (наприклад, у дефектоскопії, при автоматизації виробничих процесів тощо), у медицині, сільському господарстві, здатні створювати небезпеку навколишньому середовищу в результаті їх халатного зберігання і накопичення, коли вони можуть з'явитися в зовнішньому середовищі. Найбільше забруднення навколишнього середовища створює мережа радіаційних лабораторій, де використовують радіонукліди.
При нормальній роботі АЕС та інших підприємств ядерного паливного циклу відбуваються невеликі, але регулярні газоаерозольні викиди радіаційних речовин в атмосферу і скидання рідких радіоактивних відходів.
Загальні принципи нормування і захисту навколишнього середовища від радіоактивного забруднення
У зв'язку з неухильним підвищенням радіоактивного фону в глобальному масштабі, що зумовлене антропогенними факторами, виявом синергізму при комбінованому впливі на організми інших шкідливих агентів, стає актуальною розробка екологічного принципу нормування ІВ. Його основне завдання - охорона біологічних ресурсів планети, збереження генофонду живих організмів у біосфері Землі, забезпечення нормального середовища існування людини.
При нормальній практичній експлуатації антропогенних джерел ІВ живі організми зазнають впливу малих доз. Проведені дослідження показали стимулюючу дію на рослини і тварин малих доз ІВ. Так, виводимість курчат із яєць, опромінених дозою 0,14-2,9 бер, збільшилася на 3-6%, підвищилася їхня життєстійкість. Доза 5-25 бер підвищує імунітет тварин. Регулярне опромінення пацюків дозами 0,8 бер на добу збільшила тривалість їхнього життя на 31%. Передпосівне опромінення насіння сільськогосподарських культур прискорює їх проростання на 1-2 тижні, скорочує вегетаційний період і підвищує врожайність на 10-20%.
І тільки починаючи з деякого граничного значення дози відзначається поява небажаних ефектів впливу ІВ. У той же час існує експериментально не доведена, але не спростована остаточно «безпо-рогова» концепція, відповідно до якої ризик і? появи небажаних віддалених наслідків опромінення лінійно зростає з дозою, починаючи з нульового рівня. Це так звані стохастичні канцерогенні та генетичні ефекти, що можуть бути виявлені при тривалому спостереженні за великими групами населення.
Для оцінки можливої шкоди населенню регіону, яке зазнало радіоактивного забруднення, й імовірності виникнення стохастичних ефектів опромінення використовується величина колективної еквівалентної дози:
8 = ]м(Н)НсІН = М0]г(Н)сІН, (3.86)
о о
де ИІЩсІН - кількість людей, що одержали дозу від Н до Н + сІН; f(H) - статистична щільність розподілу еквівалентної дози серед осіб, що опромінюються; ІУ0 - повна кількість осіб, що опромінюються.
Одиницями вимірювання колективної еквівалентної дози є лю-дино-зиверт (люд.-Зв) у СІ та позасистемна - людино-бер (люд.-бер).
В основі сучасних концепцій нормування ІВ лежить принцип обмеження дози на людину, й оскільки радіочутливість людського організму - одна з найвищих у природі, вважається, що заходи радіаційної безпеки, які застосовуються для захисту персоналу, працівника з джерелами ІВ, та населення, яке зазнає впливу ІВ, достатні, щоб одночасно захистити усі інші види живих організмів. Інакше кажучи, захист людини від опромінення гарантує захист для окремих біоценозів і біосфери в цілому. Такий принцип нормування радіаційного впливу називається радіаційно-гігієнічним.
Використовувана останнім часом гіпотеза про безпорогову дію ІВ припускає, що будь-яка доза може бути шкідливою для людини. Тому джерела ІВ слід застосовувати лише в тих сферах людської діяльності, де це економічно і соціально виправдано.
Регламентація допустимих меж опромінення ґрунтується на концепції прийнятного ризику. МКРЗ рекомендує при нормуванні ІВ визначати прийнятний ризик шляхом порівняння з ризиком від інших видів виробничої діяльності. Рекомендована МКРЗ і прийнята у нашій країні дозова межа - 5 бер на рік для персоналу - встановлена на основі гіпотези лінійної безпорогової дії малих доз випромінювання й зумовлює нижчий середній рівень ризику смертельного наслідку від професійного захворювання, викликаного впливом ІВ, ніж від впливу шкідливих виробничих факторів у найбільш безпечних сферах людської діяльності.
Будь-яка діяльність людини в умовах впливу шкідливих виробничих факторів повинна мати правове обґрунтування у вигляді законодавчих документів, що регламентують таку організацію технологічних процесів, яка забезпечує безпечні умови праці персоналу і життєдіяльності населення. Основними нормативними документами, що визначають умови праці у сфері впливу ІВ, є «Норми радіаційної безпеки України НРБУ-97» та «Основні санітарні правила роботи з РВ й іншими джерелами ІВ ОСП-72/87» (ОСП). їх дотримання є обов'язковим для всіх підприємств, установ та організацій відповідно до чинного законодавства. На підставі цих документів і в строгій відповідності з ними розробляються відомчі і галузеві правила, де враховується специфіка використання джерел ІВ у цій галузі: на підприємствах і в установах розробляються «Положення із забезпечення радіаційної безпеки», де конкретизуються заходи і засоби з організації безпечних умов праці, а також методи контролю за дотриманням нормативних рівнів.
В основу «Норм радіаційної безпеки України» (НРБУ) закладено три принципи:
неперевищення встановленої дозової межі;
виключення будь-якого необґрунтованого опромінення;
зниження дози опромінення до якомога нижчого рівня; Нормами встановлено три категорії осіб, що опромінюються:
категорія А - персонал, який постійно чи тимчасово працює безпосередньо з джерелами ІВ;
категорія Б - обмежена частина населення, що безпосередньо з джерелами ІВ не працює, але за умовами проживання чи розміщення робочих місць може зазнавати дії ІВ;
категорія В - інше населення.
Оскільки радіочутливість окремих органів і тканин людини різна, вводиться поняття критичного органа. Критичним органом називається орган, тканина, частина тіла чи все тіло, опромінення якого в таких умовах нерівномірного опромінення організму завдає найбільшої шкоди здоров'ю певної особи чи її потомству.
Для категорії А встановлені річні гранично допустимі дози (ГДД), для категорії Б - річні граничні дози (ГД) (табл. 3.8).
Таблиця 3.8
Дозові межі
Критичні органи |
ГДД*, мЗв/рік, (бер/рік) (категорія А) |
ГД, мЗв/рік, (бер/рік) (категорія Б) |
1. Усе тіло, гонади, червоний кістковий мозок |
50(5) |
5(0,5) |
2. Органи і тканини, які не ввійшли до пп. 1 і 3 |
150 (15) |
15(1,5) |
3. Шкіра, кісткова тканина, кисті, передпліччя, гомілки, стопи |
300(30) |
ЗО (3) |
*Примітка: ГДД - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, що при рівномірному впливі протягом 50 років не викликає в стані здоров'я персоналу (категорії А) несприятливих змін, які виявляються сучасними методами.
Для виключення небажаних генетичних ефектів впливу ІВ для молоді та жінок до безпосередньої роботи з джерелами ІВ допускаються особи не молодше 18 років. До 30-літнього віку накопичена доза не має перевищувати 12 ГДД, а для жінок до 40 років доза опромінення на зону таза не має перевищувати 1 бер за будь-які два місяці.
На основі прийнятих значень ГДД і ГД розраховані допустимі рівні:
річного проникнення радіонуклідів через органи дихання і травлення;
потужності дози випромінювання;
об'ємної активності (концентрації) радіонуклідів у повітрі та воді;
забруднення продуктів харчування, одягу і поверхонь;
густини потоку часток тощо.