3.2.3. Вплив несприятливих метеорологічних умов на безпеку життєдіяльності

Нормальне теплове самопочуття (комфортні умови), що відпо­відають конкретному виду роботи, забезпечуються при дотриманні теплового балансу, внаслідок чого температура внутрішніх органів людини залишається постійною і такою, що дорівнює приблизно 36,6°С (± 0,5°С).

Загальне рівняння теплового балансу організму людини:

5 = Ф -(+9 +0. +0. +0. +0. +0. ), (3.8)

^ м ⁴ ^ екв ^ к ^ т ^"випр ^випар ^ дих'⁷ ^ '

де в - показник надлишку (нестачі) тепла в організмі, самопочуття людини.

При Б> 0 існує надлишок тепла, перегрів організму, отже, тепло­вий дискомфорт;

при 5 < 0 виникає недостатність тепла, недогрів організму і також тепловий дискомфорт;

при Б = 0 створюється теплова рівновага, а це і є оптимальні умови й тепловий комфорт.

При зміні температури повітря, швидкості його руху та вологості, при наявності поблизу людини нагрітих поверхонь, в умовах фізич­ної роботи тощо ці співвідношення істотно змінюються. Значне від­хилення метеорологічних умов робочої зони від оптимальних може бути причиною ряду фізіологічних порушень в організмі працівни­ків, призвести до різкого зниження працездатності й навіть до про­фесійних захворювань. Численними дослідженнями встановлено од­нозначно негативний вплив несприятливих метеорологічних умов (дискомфортний мікроклімат) на безпеку життєдіяльності людини в процесі праці. Якщо обсяг і напруженість праці залишаються не­змінними, а температура навколишнього середовища становить 30°С, тобто на 10°С вище оптимальної, то продуктивність праці на початку зміни буде нижчою на 20-25%, а наприкінці - нижчою на 40-50% від продуктивності за оптимальної температури (20°С). Найсильніше несприятливі умови мікроклімату позначаються на людях, старших 45 років, тобто на працівниках, що мають високу кваліфікацію і при­носять виробництву велику користь.

Дія окремих факторів мікроклімату може бути антагоністичною (коли дія одного фактора послаблюється дією іншого) чи синергічною (коли дія одного фактора підсилюється дією іншого). Наприклад, підвищення швидкості руху повітря послаблює дію підвищеної тем­ператури і, навпаки, підсилює дію на організм зниженої температу­ри. Підвищення вологості збільшує несприятливий вплив як підви­щеної, так і зниженої температури.

У найзагальнішому вигляді дію метеоумов на організм людини можна охарактеризувати таким чином:

65535. температура повітря дуже впливає на самопочуття людини і продуктивність праці;

65535. висока температура повітря (30-35°С) у виробничих приміщен­нях при збереженні інших параметрів викликає швидку стом­люваність працівника, перегрів організму та сильне потовиді­лення.

У важких випадках при підвищеній температурі навколишнього повітря настає тепловий, а при роботі на відкритому повітрі - со­нячний удар. Можлива судомна хвороба, яка є наслідком порушення водно-сольового балансу і характеризується слабкістю, головним бо­лем, різкими судомами, переважно в кінцівках.

Інтенсивне потовиділення (до 6-10 л за зміну) при роботі в умовах впливу високої температури повітря (гарячі цехи) призводить до зне­воднювання організму, втрати мінеральних солей і водорозчинних вітамінів (С, В₁₅ В₂). При важкій роботі в умовах високої температу­ри може виділитися з потом до 50-60 г солі МаСІ замість 10 г у нор­мальних умовах (усього в організмі людини міститься близько 140 г КаСІ).

Висока температура повітря характерна для виробництв мета­лургійної, машинобудівної, текстильної, харчової промисловості, а також при роботах на відкритому повітрі в умовах спекотного клі­мату, де температура повітря може досягати більше 30-40°С.

Для ряду виробництв, навпаки, характерна дія на організм зни­женої температури повітря. У неопалюваних робочих приміщеннях (елеватори, склади, деякі цехи суднобудівних заводів) у прохолодну пору року температура може коливатися від +3 до -25°С (холодильни­ки). Тривалий і сильний вплив низьких температур може виклика­ти різні несприятливі зміни в організмі людини. Місцеве і загальне охолодження організму є причиною багатьох захворювань: міозитів, невритів, радикулітів, а також застудних захворювань. Будь-який ступінь охолодження призводить до зниження частоти серцевих ско­рочень і розвитку процесів гальмування в корі головного мозку, що веде до зниження працездатності. При переохолодженні тіла до +24°С настає смерть.

Вологість дуже впливає на організм людини, на його терморегуля­цію. Висока відносна вологість характерна для ряду цехів шкіряного, паперового виробництва, шахт, пралень та ін. Надлишкова вологість (понад 80%) ускладнює випаровування вологи з поверхні шкіри. Це може призвести до погіршення загального стану і зниження працез­датності людини. Підвищена вологість повітря (понад 75-85%) у спо­лученні з низькими температурами чинить значний охолоджуючий вплив, а в поєднанні з високими викликає перегрівання організму. Знижена відносна вологість (нижче 18-20%) також є несприятливою для людини, оскільки призводить до висихання слизових оболонок і зниження захисної функції верхніх дихальних шляхів.

Швидкість (рухливість) повітря на робочих місцях у виробни­чих приміщеннях має велике значення для створення сприятливих умов праці. Треба зазначити, що організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості близько 0,15 м/с. Причому якщо ці повітряні потоки мають температуру до 36°С, вони освіжають людину, а при температурах вище 40°С - пригнічують. У зимовий час швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,2...0,5 м/с, а влітку 0,2...1,0 м/с. У гарячих цехах допускається збільшення швидкості обдуву робітників (повітряне душування) до 3,5 м/с.

Виробнича діяльність людей на поверхні землі протікає звичайно при атмосферному тиску, близькому до тиску над рівнем моря, тобто 1000 ГПа. Однак у ряді випадків атмосферний тиск як виробничий фактор може бути у двох основних формах: підвищений і знижений атмосферний тиск.

Організм людини опиняється в умовах підвищеного тиску газо­вого середовища в процесі водолазних спусків і кесонних робіт (буді­вельні роботи при спорудженні опор мостів, фундаментів гідротех­нічних споруд, при проході стовбурів шахт, у портовому і доковому будівництві). Визначальним фактором на кесонних роботах є підви­щений тиск, що сприяє розвитку «кесонної хвороби».

Знижений тиск як виробничий фактор трапляється при виконан­ні різних робіт у гірській місцевості, а також при роботі зльотно-по-садочного складу авіації та космонавтів.

Від значення барометричного тиску залежить парціальний тиск кисню й азоту повітря, а отже, і процес дихання.

Перебування на висоті пов'язане зі впливом на організм знижено­го атмосферного тиску й зумовленого цим зменшення парціального тиску газів, що входять до складу повітря, у тому числі кисню. Па­діння парціального тиску кисню призводить до виникнення фізіо­логічних порушень в організмі й розвитку «висотної» або «гірської» хвороби, викликаної саме кисневим голодуванням, що для окремих людей стає відчутним на висоті понад 2500-3000 м, а для більшості помітно позначається на висоті 4500 м. Найбільш небезпечною зоною є висота 8000-8500 м.

Зниження чи підвищення атмосферного тиску повітря при роботі на високогір'ї чи кесонах викликає зміну складу крові й обміну ре­човин в організмі. Особливу небезпеку становить швидке зниження тиску при виході з кесонів. При підвищеному атмосферному тиску повітря кров і тканинні рідини насичуються азотом тим більше, що вищий тиск повітря і триваліший час його впливу. Різке зниження тиску викликає швидке виділення азоту з крові та тканинних рідин у вигляді бульбашок (які викликають газову емболію), що розносять­ся з кров'ю по всьому організмові, внаслідок чого виникають розри­ви (кавітація) дрібних кровоносних судин. Порушується живлення тканин, відбувається здавлювання їх і роздратування нервових за­кінчень. Найчастіше ці явища відбуваються в центральній нервовій системі, особливо спинному мозку, а також у підшкірній клітковині.

У хворих на кесонну хворобу виникають тягучі болі у м'язах, суглобах, кістках рук і ніг, іноді в грудях, у шлунку й у вухах, з'являється сверблячка і крововиливи, запаморочення, головні болі, кашель і задишка. У тяжких випадках цієї хвороби можуть з'явитися судоми, блювота, розлад мови, глибоке знепритомлення, зниження серцевої діяльності, параліч. Усі ці випадки (форми) мають тяжкі наслідки, а деякі з них призводять до летального кінця. Таким чином, якщо виключити з розгляду високогірні та кесонні роботи, для забезпечення нормальних метеорологічних умов у виробничому приміщенні необхідно нормувати такі параметри мікроклімату, як температура (ї°С), відносна вологість (ср,%) і швидкість руху повіт­ря (V, м/с).