МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих технічних навчальних закладів

За загальною редакцією проф. В.В. Березуцького

2-ге видання, перероблене і доповнене

Харків «Факт» 2007

ББК 65.9(2)248

0-69 УДК 658. 382.3

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих технічних навчальних закладів (Протокол № 14/18.2-131 від 30.01.2004р.)

Рецензенти:

А.В. Шапка, д-р тех. наук, проф., зав. кафедри охорони праці

Харківського інституту інженерів транспорту В.А. Коробчанський, д-р мед. наук, проф., зав. кафедри загальної

гігієни та екології №1 Харківського національного медичного

університету

Авторський колектив:

В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко, Г.Г. Валенко, Л.А. Васьковець, Н.П. Вершиніна, В.В. Горбенко, О.М. Древаль, 0.0. Кузьменко,

СВ. Котлярова, М.М. Латишева, І.М. Любченко, |В.О. Ляпун.

В.В. Макаренко, Н.Є. Мовмига, В.О. Мягкий, Т.С. Павленко, В.В. Пархоменко, В.Ф. Райко, Н.Д. Установа, Л.М. Чуніхіна, Л.Ф. Шамша, Є.В. Ящеріцин

За загальною редакцією проф. B.B. Березуцького

Основи охорони праці: Навч. посіб. / В.В. Березуцький, Т.С. Бон­даренко, Г.Г. Валенко та ін.; За заг. ред. В.В.Березуцького. - 2-ге вид., перероб. і доп. - X.: Факт, 2007. - 480 с.

ISBN 966-637-204-5.

ISBN 978-966-637-572-1 (2-ге вид).

Навчальний посібник підготовлено відповідно до типової програми кур­су «Основи охорони праці». Розглянуто питання охорони праці, правові й організаційні основи забезпечення безпеки праці, дано методику розсліду­вання причин травматизму та планування профілактичних заходів.

Розраховано на студентів загальноінженерних, економічних, педагогічних і гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів.

ББК 65.9(2)248

© В.В.Березуцький,

Т.С. Бондаренко, Г.Г. Валенко ISBN 966-637-204-5 та ін., 2005, 2007.

ISBN 978-966-637-572-1 (2-ге вид) © Видавництво «Факт», 2005, 2007

ПЕРЕДМОВА

Практично з 1991 до 1995 роки в Україні було сформовано зако­нодавчу базу з питань охорони праці. У цей час було видано Закон України «Про охорону праці», внесено зміни і доповнення до Кодексу законів про працю України, видано Постанову Кабінету Міністрів України «Про створення Національної Ради з питань безпечної жит­тєдіяльності населення», утворено державну службу з охорони праці та інші заходи й документи, що заснували базу, на якій далі було збу­довано загальнодержавну систему з охорони праці України.

Уперше за всю історію існування держави працівники отримали дійсний захист свого здоров'я під час роботи на виробництві.

Сучасне виробництво характеризується наявністю різноманітних енергетичних систем з небезпечними для навколишнього середови­ща та людини чинниками, складними технологічними системами зі значною кількістю рухомих і різальних елементів, високим рівнем загазованості й пилу тощо. Навіть звичайна праця у бухгалтерії або у науковому відділі вже стає небезпечною для здоров'я працівника, тому що при цьому використовуються персональні обчислювальні машини (ПЕОМ), факси, ксерокси та інші прилади, без яких сучасна професійна діяльність неможлива, але всі вони мають високонебез-печні для людини фактори.

У вищих навчальних закладах (ВНЗ) готують майбутніх керів­ників виробництва, і від якості цієї підготовки залежить безпека виробництва та життя багатьох людей. Відповідальність за доручену інженеру справу вимагає від фахівця, й особливо керівника, знання питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних та комфортних умов праці на відповідному рівні. Помилки у виконанні цього завдання можуть коштувати йому фінансової або адміністративної відпові­дальності, а за певних обставин - карної. Деякі з випускників ВНЗ після закінчення навчання йдуть працювати до іноземних фірм як в Україні, так і за її межами, а це потребує знання міжнародних матеріалів з питань охорони праці.

За останні кілька років було видано нові нормативні документи з питань безпеки праці, розроблено Концепцію розвитку охорони праці в Україні, прийнято новий Закон України «Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призводять до втра­ти працездатності», що суттєво змінило державну систему виплат відшкодування потерпілим від нещасних випадків та їх близьким. Відбулися також інші зміни, які потребують внесення їх до питань, необхідних для вивчення у вищих навчальних закладах.

Країна впевнено крокує по шляху соціально-економічних пере­творень у суспільстві та реформуванні всіх рівнів органів державного управління. В рамках адміністративної реформи спеціально уповно­важений урядовий орган державного управління охороною праці -

Держнаглядохоронпраці змінив свою назву на Держгірпромнагляд України з охорони праці.

До цього видання автори включили матеріали, які, на їх погляд, необхідні для вивчення майбутніми фахівцями з основ охорони пра­ці. Зважаючи на специфіку підготовки спеціалістів, магістрів, ба­калаврів у політехнічних ВНЗ, де навчаються практично за всіма напрямками підготовки - від традиційних механіків, технологів, хіміків, фізиків, математиків до сучасних екологів, біотехнологів, економістів та інших, автори доклали відповідних зусиль, аби зібра­ти весь необхідний для сучасного фахівця матеріал в одному виданні та подати його у доступній формі.

Підручник написано викладачами кафедри охорони праці та на­вколишнього середовища НТУ «ХПІ»: передмова, загальна редакція та організація роботи, розділи 1, 2, 3, 7 - В.В.Березуцьким; розділ 1 -В.Ф.Райко; розділ 2 - В.Ф.Райко, Т.С.Бондаренко; розділ 3 - Л.М.Чу-ніхіна, Т.С.Бондаренко, Є.В.Ящеріцин, Н.П.Вершиніна, І.М.Люб-

ченко, О.М.Древаль, О.О.Кузьменко, В.О.Ляпун, Т.С.Павленко,

Л.А.Васьковець, В.В.Горбенко, Л.Ф.Шамша; розділ 4 - В.Ф.Райко,

Г.Г.Валенко, В.О.Ляпун , Л.М.Чуніхіна, С.В.Котлярова, В.В.Пархо-менко, В.В.Горбенко, Л.Ф.Шамша; розділ 5 - М.М.Латишева, Н.Д.У­стинова, Т.С.Павленко; розділ 6 - В.В.Макаренко, Н.Є.Мовмига; роз­діл 7 - Л.А.Васьковець.

Автори висловлюють щиру подяку рецензентам: проф., д-ру мед. наук В.А.Коробчанському, проф., д-ру тех. наук О.В.Шапці за цін­ні поради та зауваження, що були висловлені у процесі роботи над підручником. Автори також вдячні редакторові М.П.Єфремовій за допомогу у підготовці підручника до друку та іншим викладачам кафедри охорони праці та новколишнього середовища.

Автори щиро дякують інженерам В.С.Пігіній, Н.О.Кононенко за допомогу у підготовці матеріалів до друку.

Автори будуть вдячні за зауваження та побажання, спрямова­ні на поліпшення підручника. За необхідності просимо звертатися на адресу: кафедра охорони праці та навколишнього середовища, НТУ «ХПІ», вул. Фрунзе, 21, м.Харків, 61002. E-mail: qwer@kpi.kharkov.ua

1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвит­ку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

Певних висновків щодо ситуації з охорони праці в Україні в пер­ші два роки нинішнього століття можна дійти на підставі даних табл. 1.1.

Із наведених у таблиці 1.1 даних бачимо, що стан із травматизмом та смертельними випадками значно не змінюється, а набуває деякої «стабілізації» у порівнянні з минулими роками. Але кількість трав­мованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та дієздатної частини населення. У країні, де немає війни або інших військових подій, гинуть і травмуються люди. Підприємства працюють ледь-ледь, але починають набирати оберти, і зі зростанням виробництва відбудеться відповідне збільшення випадків виробни­чих аварій та травматизму.

Суперечна ситуація, у якій нині опинилися підприємства (коли, з одного боку, треба підвищувати рівень випуску виробів, а з іншого, вони змушені працювати у складних економічних умо­вах), не дає змоги суттєво поліпшити стан умов та безпеки праці.

За оперативними даними, в лютому 2002 року на виробництві в Україні смертельно травмовано 100 працівників, що на 21 осо­бу більше, ніж за аналогічний період минулого року. Травматизм знижено на підприємствах машинобудівної промисловості (-4), металургійної (-6), на об'єктах будівництва (-1). Проте допущене зростання смертельного травматизму у вугільній промисловості: з 12 випадків за лютий 2001 року до 22 смертельних випадків у тому ж місяці 2002 року, в агропромисловому комплексі - з 18 до 21, у гірничорудній промисловості - з 1 до 6, в енергетиці - з 1 до 6, житлово-комунальному господарстві - з 2 до 3, соціально-культур­ній сфері та торгівлі - з 7 до 14. Збільшилася кількість загиблих на підприємствах десяти областей та м. Києва. З них найбільше в м. Києві - 12 проти 1 у 2000 році, у Вінницькій області - 5 проти 0, Дніпропетровській - 9 проти 6, Житомирській - 1 проти 0, Київ­ській - 3 проти 2, Луганській - 13 проти 4, Миколаївській - 5 проти З, Одеській - 6 проти 3, Тернопільській - 2 проти 1, Херсонській - 2 проти 0, Хмельницькій - 3 проти 2, Чернівецькій - 1 проти 0.

У таблиці 1.2 наведено відомості про стан травматизму зі смер­тельними наслідками у різних галузях народного господарства у 2000-2001рр.

Зростання кількості випадків виробничого травматизму в неви­робничій сфері, будівництві, хімічній промисловості, на транспорті та агропромисловому комплексі значним чином зумовлене збільшен­ням рівня промислового виробництва в цих галузях, але без адекват­ного вжиття роботодавцями заходів з охорони праці та безпечного ведення робіт.

Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідпові­дальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконав­ців до дотримання вимог безпеки праці.

Таблиця 1.2

Відомості про стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками на підконтрольних Держнаглядохоронпраці підприємствах і в організаціях за 2000-2001 рр.

Галузь	2000	2001	+/-
Вугільна	316	294	-22
Гірничорудна та нерудна	48	37	-11
Нафтогазодобування і геологія	11	8	-3
Енергетика	56	50	-6
Будівництво	100	112	+12
Котлонагляд, підйомні споруди	29	23	-6
Машинобудування	52	61	+9
Металургія	66	64	-2
Хімія	26	51	+25
Транспорт	87	106	+19
Зв'язок	5	4	-1
Газ промисловий	6	9	+3
Житлокомунгосп та побутове обслугову-	53	49	_4
вання
Агропромисловий комплекс	366	374	+8
Деревообробна, легка, текстильна про-	11	12	+1
мислвість
Невиробнича сфера	93	124	+31
Разом	1325	1378	+53