До специфічних принципів культурології відносять:

1. Принцип системності забезпечує аналіз явища як елемента більш складної системи, що дозволяє виявити складні взаємозв'язки між елементами, детермінантне поле чи певний культурний коридор явища.

2. Принцип інтегративності набув особливої ваги в період науково-технічної революції, коли стало зрозумілим, що явища однієї науки не бувають відособленими від явищ суміжних наук.

3. Принцип рівноправності передбачає рівність усіх ві-домих концепцій, теорій, прогнозів при проведенні культурологічного аналізу.

Функції культурології як науки про розвиток культури не співпадають із функціями культури. Вони націлені на отримання результату і діють при проведенні культурологічного аналізу та синтезу.

У монографічній літературі ще не склався усталений погляд на функції культурології, їх значущість і послідовність. Однак аналіз функцій суміжних наук та особливостей самого предмету дослідження дає підставу навести наступну послідовність функцій культурології:

1. Дослідницька функція виражається у різнобічному дослідженні зародження, існування та розвитку феномена культури.

2. Інваріантно-прогностична спрямована на прогнозу-вання різноманітних варіантів розвитку суспільства в цілому та культури зокрема.

3. Програмно-орієнтована спрямована на вироблення конкретних програм, проектів сучасного суспільного розвитку.

Якщо дослідницька функція притаманна більшості наук, то останні дві функції актуалізувались у другій половині ХХ ст., коли на порядок денний суспільних наук постали питання вироблення програм, проектів, прогнозів, прорахунку інваріантів суспільного розвитку.

Таким чином, проаналізувавши основні принципи та функції культурології, можна побачити, що на сучасному етапі культурологія глибше пізнала реальність та складність культурних процесів, до яких раніше існував спрощений підхід.

1.4. Місце культурології в системі гуманітарних та природничих наук. У системі гуманітарних та природничих наук культурологія заповнює певну теоретичну нішу, яку раніше дотично розкривали такі науки, як філософія, історія, світова та українська культура, політологія тощо.

Сьогодні в системі знань постійно формуються все нові і нові напрями, які вивчають нові явища, що в основному діють на стиках наукового пізнання. Під цим кутом зору культурологія є інтегративною наукою, що могла виникнути лише тоді, коли проблеми культури стали безпосередньо визначати прогрес людства і його подальшу долю.

Найбільший вплив на становлення культурології як самостійної дисципліни мали такі науки, як антропологія, етнографія, соціологія, соціальна психологія, етнопсихологія, демографія, психоаналіз (фрейдизм), семіотика, інформатика.

Сьогодні на перетині культурології з іншими науками формується ціла низка наукових напрямів, які поступово стають самостійними. Це, насамперед, стосується досліджень, пов'язаних із прогнозуванням розвитку як окремих культурних регіонів, так і суспільства в цілому. В предметі культурології розділи, що донедавна були його складовими, набувають самостійного значення. Це стосується теоретичних засад планування культурного розвитку країн, регіонів, світу, оптимального узгодження етнічних, міжнаціональних, міжнародних, регіональних протиріч.

Культурологія в системі гуманітарних наук:

1. Одна із наук гуманітарного циклу.

2. Розкриває теоретичні засади культури.

3. Доповнює теоретичні дослідження сучасних наук про суспільство.

4. У системі усіх гуманітарних наук забезпечує адекватне реальності уявлення про суспільство.

Культурологія в системі природничих наук:

1. Вивчає теоретичні засади формування матеріальної культури.

2. Формує світоглядні засади використання надбань науково-технічної революції (НТР).

3. Забезпечує інтегроване сприйняття світу та інноваційні підходи у вирішенні науково-технічних проблем.

Отже, культурологічні знання об'єднують в єдине ціле усі науки і забезпечують функціонування сучасної наукової парадигми та її подальший розвиток.