Розділи культурології
1. Теорія культури, яку нерідко ототожнюють з культу-рологією в цілому, включає в себе розгляд основних елементів і функцій культури, співвідношення понять "культура" і "природа", “культура” і “суспільство”, „культура” та „особистість”.
2. Історія культури (або історична культурологія) вивчає різні типи культур у процесах їх історичного розвитку та співіснування.
3. Прикладна культурологія вивчає та осмислює культурну конкретику й описує її. Метою прикладної культурології є прогнозування і регулювання актуальних культурних процесів, що відбуваються в сучасній соціальній практиці, розробкам основних напрямів культурної політики, завдань і методів діяльності культурних інститутів.
Категорії культурології - це найбільш фундаментальні поняття про культурні закономірності, явища, процеси та зв'язки, на основі яких здійснюється пізнання культурних феноменів.
Категоріальний апарат культурології достатньою мірою ще не розроблений. Тому представники різних культурологічних шкіл використовують свої комплекси категорій.
До найбільш усталених культурологічних категорій можна зарахувати такі:
культурні об'єкти - культурні риси, артефакти, культурні системи і конфігурації. Артефакти – це виготовлені людиною речі, народжені нею думки, винайдені та використані нею засоби та способи дії;
культурогенез – процес зародження культури людства, пов’язаний зі становленням і розвитком знаряддєвої, комунікативної та семантичної діяльності. (Семіотика – наука про різні знаки і системи знаків (мовні і немовні), що їх використовують у людському суспільстві для передавання інформації.)
культурні універсалії – норми, цінності, правила, традиції та інші аспекти культури, які мають загальний характер і присутні на всіх етапах людського розвитку, незалежно від географічного регіону або устрою суспільства;
ментальність – специфічний спосіб сприйняття і роз’яснення нацією свого внутрішнього світу й зовнішніх обставин, який виробляється під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природнокліматичних та ін. чинників;
культурні тексти, знаки, символи;
культурні норми - обряд, ритуал, етикет, канон, стандарт;
міжкультурні взаємодії - запозичення, відторгнення, синтез.
Таким чином, оволодіння культурологічними знаннями розвиває абстрактне мислення і дозволяє звести розрізнені явища різних наук в єдину систему, побачити в них мистецтво гармонії світу, зробити прогнози на майбутнє та нові наукові відкриття.
1.3. Принципи та функції культурології. Кожна з наук, досліджуючи свій предмет, виходить із певних принципів. Останні поділяються на загальні, притаманні усім наукам, та специфічні, пов’язані з особливостями об’єкта дослідження.
Культурологія як наука використовує такі принципи:
Принципи культурології
Загальні
Специфічні
Серед загальних принципів культурології виділяють:
1. Принцип історизму вимагає, щоб аналіз явищ був адекватним до часу їх виникнення. Висновки визначались історичною прогресивністю їх розвитку, а не кон'юнктурними політичними мотивами окремих індивідів чи соціальних груп.
2. Принцип науковості включає достовірність емпіричного матеріалу, повторюваність у часі і просторі результатів досліджень, можливість повторної перевірки, застосовуваність і результативність висновків у реальній практиці.