Тема 9. Українське національно-культурне відродження (кін. Хyiiі – початок хх ст.)

Передумови українського національного відродження. Зародження нової української літератури. Архітектура в Україні ХYIIІ – ХІХ ст. Музично-театральне мистецтво України ХYIIІ – ХІХ ст.

Студенти повинні знати:

• історичні думови розвитку української культури в умовах постійних утисків;

• основні історичні етапи українського національного відродження;

• творчість першого класика нової української літератури І.П.Котляревського;

• особливості розвитку архітектури в Україні ХYIIІ – ХІХ ст.;

• в чому полягає специфіка музично-театрального мистецтва України цього періоду.

Студенти повинні вміти:

• дати визначення поняття «українське національне відродження»;

• назвати основні етапи українського національного відродження;

• розкрити роль І.П.Котляревського у становленні нової української літератури;

• визначити характерні риси архітектури в Україні ХYIIІ – ХІХ ст.;

• охарактеризувати музично-театральне мистецтво України ХYIIІ – ХІХ ст.

Семінарське заняття №8. Шевченківська доба в українській культурі. Т.Г.Шевченко - життєвий шлях, особистість. Шевченко - художник. Поезія Тараса Шевченка. Роль творчості Т.Г.Шевченка у становленні української культури.

Розділ 5. Культура новітнього часу

Тема 10. Сучасна західна культура

Специфіка сучасної західної культури. Елітарність та масовість культури ХХ століття. Модернізм як новий світогляд ХХ ст. Основні напрями у сучасному мистецтві.

Студенти повинні знати:

• які зміни відбулися у мисленні та системі цінностей людей ХХ ст.;

• в чому полягає специфіка сучасної культури;

• особливості елітарної та масової культури;

• суть модернізму, як нового світогляду ХХ століття;

• основні напрями в сучасному мистецтві.

Студенти повинні вміти:

• розкрити вплив епохальних подій ХХ століття на розвиток європейської культури;

• пояснити різницю між елітарною та масовою культурами;

• дати визначення поняття «модернізм»;

• охарактеризувати основні напрями в мистецтві ХХ століття;

• назвати представників різних мистецьких течій та їх основні твори.

Семінарське заняття №9. Українська культура ХХ століття. Україна в боротьбі за національну самостійність. Наука та освіта в Україні ХХ ст. Церковне життя і духовно-релігійний пошук українського суспільства. Укарїнська література та мистецтво ХХ століття.

Семінарське заняття №10. Культура Прикарпаття. Культура Прикарпаття від періоду Київської Русі до кінця ХYІІІ століття. Умови розвитку культури на Прикарпатті в ХІХ – поч. ХХ ст. Стан шкільної освітои краю періоду австро-угорського панування. Музика і театральне мистецтво Прикарпаття ХІХ – поч. ХХ ст. Особливості становлення архітектури на Прикарпатті.

Критерії оцінювання

У процесі вивчення дисципліни “Культурологія” використовуються такі методи оцінювання навчальної роботи студента:

• поточне опитування;

• поточне тестування;

• підсумкове блочно тематичне тестування;

• оцінювання самостійної роботи;

• підсумкова контрольна робота;

• залік.

Основні критерії:

• правильність, повнота, тривалість та обсяг знань, їх точність;

• якість відповіді студента (обгрунтування, грамотність викладу);

• навички експлуатації теоретичних знань та вмінь.

Оцінювання відповідей здійснюється за чотирьохбальною шкалою.

Оцінка “5” (відмінно) ставиться за відповідь, що містить глибокі знання, їх безпомилковість, уміння наводити приклади; чітко і лаконічно викладати текст, дотримуватися норм літературної мови.

Оцінка не знижується, якщо у розгорнутій відповіді має місце неістотна неточність чи описка.

Оцінка “4” (добре) ставиться за відповідь такого ж рівня, але при наявності деякої неповноти знань обо однієї, двох неістотних помилок.

Оцінка “3” (задовільно) ставиться за відповідь, що виявляє основні положення теми, при наявності значної неповноти знань, однієї-двох значних помилок, порушення логіки викладу і норм літературної мови.

Оцінка “2” (незадовільно) ставиться за відповідь, що виявляє незнання більшої частини матеріалу теми або найістотніших її питань, а також у разі відсутності відповіді на запитання теми.

Лекція 1. Культурологія як наукова і

навчальна дисципліна

ПЛАН

1.1. Культурологія як наука.

1.2. Предмет та категорії культурології.

1.3. Принципи та функції культурології.

1.4. Місце культурології в системі гуманітарних та природничих наук.

1.1. „Культурологія” як наука. Термін "культурологія" запропонував у 1909 р. німецький філософ і фізик В. Освальд. Вчений не лише показав різницю між культурологією і соціологією, а й використав термін "культурологія" для опису специфічних явищ,якими є культура як феномен суто людської діяльності. В. Освальд фактично визначив місце культурології в системі інших наук.

У 1939 р. американський філософ Леслі Уайт (1900-1975 рр.), незалежно від В. Освальда, повернувся до тлумачення терміну "культурологія", вводячи його в контекст антропологічних досліджень про культуру. Його праця "Наука про культуру" (1949 р.) сприяла виділенню культурології в окремий напрям досліджень, поставила питання про необхідність визначити предмет культурології як науки та започаткувала цілісний підхід до вивчення культурних явищ.

Проте західна наукова думка цей термін не прийняла і там не існує такої наукової дисципліни. Переважно феномен культури розглядався із соціально-етнографічних позицій. Тому провідними науками про культуру в Європі й Америці стали соціальна та культурна антропологія, соціологія, структурна антропологія, історична культурологія, семіотика, психологія, політична наука та ін.

У Росії ж термін "культурологія" закріпився. Там культурологія як наука виділилася в окремий напрям, який поєднав культурно-історичний, філологічний, просвітницький та ідеологічний аспекти культури, філософію, міфологію, етнографію, психологію, художню практику.

Українська культурологія - досить молода галузь гуманітарного знання, вона почала активно розвиватися в останнє десятиліття.

Загалом же у розвитку культурологічного знання можна

виділити три історичні періоди:

1. Донауковий етап уявлень про культуру - від Стародавнього світу до ХYІІІ ст.

2. Етап становлення знань про культуру в межах інших наук - ХYІІІ – ХІХ ст.

3. Формування культурології як самостійної науки – ХХ ст.

Культурологія - це інтегративна сфера знання, народже­на на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства. Базисом культуро­логічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні її феномени.

Дослівно "культурологія" - це наука про розвиток культури, її норми, традиції, соціальні інститути, технологічні процеси, системи оцінок тощо.

Таким чином, культурологія - це система знань про сутність, закономірності існування та розвитку, механізми функціонування, людське значення та способи пізнання куль­тури.

1.2. Предмет та категорії культурології. Предметом культурології як навчальної дисципліни є історичний та соціальний досвід людини, закріплений в традиціях, нормах, звичаях, законах тощо. Вивчення його змісту, структури, динаміки, технологій функціонування та механізмів збереження, трансляції, освоєння та зміни традицій, цінностей і норм формують науковий світогляд, що сприяє розумінню множинності шляхів соціокультурного розвитку, толерантному сприйняттю інших культур та глибшому усвідомленню вітчизняних культурних досягнень.

Предметом культурології як науки є не вивчення окремих феноменів культури, а системне дослідження процесів зародження, становлення та розвитку культури, її структури, сутності і змісту, типології, динаміки і мови.

Об’єктом культурології виступає весь світ створених людиною речей, споруд, окультуреної території, історичних подій, технологій діяльності, форм соціальної організації, знань, понять, символів тощо.

Виходячи з визначення об’єкта та предмета культурології її поділяють на такі основні розділи: