Римський Колізей

Художню основу Колізею становили ритми зовнішньої стіни по вертикалі і горизонталі. Колізей поділяється на три яруси аркад, четвертий ярус глухої стіни був увінчаний круглими щитами, які посилювали ефект широти будівлі, "підтримували" ритмічність арок нижніх поверхів і прикрашали його.

"Колізей - споруда, по-перше, святкова, по-друге, світська, по-третє, призначена для масового використання. На відміну від культових споруд, наприклад, єгипетських храмів, у композиції Колізею головну роль відіграють міркування чисто практичні, утилітарні, наприклад турбота про те, як зручно розмістити глядачів. Не менше, ніж практична доцільність, відображена в Колізеї його масовість - весь нижній поверх Колізею перетворений на суцільний ланцюг арочних входів для швидкого пропуску 50 тис. глядачів."

А. Цірес Римський Колізей

П антеон - "храм усіх богів". Побудований близько 118-125 рр. в епоху імператора Адріана (117 - 138 рр.). Пантеон - це велична купольна ротонда (кругла або напівкругла в плані споруда, зазвичай увінчана банею і оточена розташованими вздовж стін колонами), в якій вперше образний акцент був перенесений із зовнішнього виду на внутрішній простір храму.

Пантеон. Реконструкція

1.Храм Сатурна. 2.Священна дорога. 3.Храм Веспасіана. 4.Ростри. 5.Арка Септімія Сєвєра. 6.Курія. 7.Базиліка Эмілія. 8.Базиліка Максенція. 9.Храм Антоніна и Фаустіни. 10.Колізей. 11.Круглий храм Ромула. 12.Колона Фокаса. 13.Храм Юлія Цезаря. 14.Храм Венери і Роми. 15.Арка Тита. 16.Храм Вести. 17.Дім весталок. 18.Храм Кастора і Поллукса. 19.Санта Марія Антіква. 20.Палатін. 21.Храм Августа. 22.Базиліка Джулія.

Тут вперше була вирішена складна проблема організації внутрішнього простору: поєднання стіни і склепу, стіни і купола (будівля висотою 42,7 м була перекрита куполом 43,2 м. у діаметрі без єдиної опори). Щоб підтримати таку громаду, знадобились масивні стіни, товщина яких досягає шести метрів. І це надає зовнішньому виду храму деяку незграбність, яка виправдовується небувалим простором, що відкривається перед враженим відвідувачем усередині храму. Це справжнє царство світла! Світло ллється зверху із дев'ятиметрового отвору в куполі - знаменитого "вікна Пантеону". Під впливом сонячного світла відвідувач сприймає весь цей величавий простір, обрамований пишною архітектурою, ніби частинку всесвіту, зібрану під дахом храму. Греція не знала такого сферичного охоплення простору, а Європа пізніх часів узнала його саме завдяки Риму.

Скульптура. Одне з найбільш вагомих досягнень римського мистецтва - скульптурний портрет. Римське образотворче мистецтво формувалося у тісній взаємодії і під впливом етруського і грецького мистецтва, але повністю не наслідувало ці традиції, а виробило свої характерні особливості. У Римі отримав поширення скульптурний портрет, і саме в ньому виявилась своєрідність римського мистецтва.

Римський скульптурний портрет бере свій початок із традицій знімати з обличчя покійного воскову маску, з якої робилась відливка, точно відображаюча риси померлої людини. Прийом зняття маски римляни перейняли в Греції, де він був поширений в епоху еллінізму. Проте, на відміну від класичного грецького портрета, який показував ідеально прекрасну людину, римський портрет тяжів до підкресленого натуралізму. Маски для грецького скульптора були лише підсобним матеріалом у ході створення портрету. Римські майстри ж, які працювали над створенням портрету в мармурі чи бронзі, точно наслідували відливці, нічого не змінюючи, зберігаючи усі найменші подробиці обличчя. По суті їх завдання полягало в тому, щоб "відкрити очі” і добавити до маски потилицю.

Внаслідок культурного обміну з Єгиптом, особливо за часів Юлія Цезаря республіканський портрет І ст. до н.е. відбиває вплив різних єгипетських портретів. Єгипетські майстри працювали з базальтом, обробляли його поверхню великими гладкими площинами. Мармурові римські портрети повторюють цю скульптурну техніку. Але римський скульптурний портрет явище за своїм характером своєрідне. Він не подібний ані єгипетському, ані грецькому - у цьому жанрі римляни зробили в історію мистецтва неповторний винятковий внесок, портрет - це найкраще, що вони створили. У римському портреті розкривається перед нами дух стародавнього Риму. Римський портрет - це ніби сама історія Риму, переказана в обличчях, історія його небувалого піднесення і трагічної загибелі.

Римські портрети періоду занепаду Риму з безпристрасністю і точністю дзеркала розповідають про глибину кризи суспільної свідомості, а отже, й мистецтва. Кращі люди Риму до яких належав і імператор-філософ Марк Аврелій, це виразно усвідомлювали.

Портрет Каракалли Портрет хлопчика

„Час людського життя – мить, його сутність –вічний плин, відчуття непевні, тіло – тлінне, душа – хистка, доля загадкова, слава недоступна”, - у цих сповнених смутку та іронії словах Марка Аврелія - філософа-стоїка, фаталіста, який протягом двадцяти років управляв імперією, що занепадала від війни, відбивав напади варварів на римські території, - одним словом, відігравав "роль", йому чужу, виконував обов'язок, смисл якого йому здавався сумнівним і недостовірним. У цих словах ніби відчувається настання нової історичної епохи - епохи середньовіччя.

У 395 р. Римська імперія розпалась на Західну - латинську і Східну грецьку. В 476 р. Західна Римська імперія була повалена під навалою германців. Таким чином відкрилась нова сторінка і в історії культури - культура Середньовіччя.