16.Класифікація та характеристика основних компонентів макросередовища.

Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов'язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Розрізняють такі основні компоненти макросередовища:

• Політичні – фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

• Економічні - фактори, що пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії.

• Природні - фактори, пов'язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами

• соціальні – фактори які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

• технологічні - фактори, що пов'язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій.

• випадок.

Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.С. Віханському, який додає до вищезгаданих правове та міжнародне середовище.

Усі сучасні автори розрізняють:

• зовнішнє середовище - це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.

• проміжне або безпосереднє середовище - це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікацій.

• внутрішнє середовище організації - це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість організації і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

18. Поняття та основні класифікації методів управління.

характеристика методів управління

метод управління – це спосіб впливу на окремих працівників та трудовий колектив в цілому які не обхідні для досягнення цілей підприємства

розрізняють такі методи впливу:

1. економічний - ґрунтуються на дії економічних факторів ринкової економіки. їм належить провідне місце в системі методів управління господарською діяльністю організацій.

2. соціально психологічний – вплив на працівників за рахунок не матеріальних ресурсів а підвищення роботи

3. організаційні – реалізують мотиви примусового характеру: (регламентуючі з допомогою працівника, розподільчі – розподіл завдань між працівниками і контроль за ними)

17. Собливості управління підприємствами як системи.

Управління – це впив на об’єкт управління з метою систематизації та збереження якісної специфіки вдосконалення і розвитку.

Об’єкт управління – всі економічні ресурси

Суб’єкти управління - адміністративно управлінський персонал всіх рівнів управління..

Основні функції управляння:

1. планування – визначення мети діяльності підприємства

2. організація – визначення та розподіл серед виконавців певних завдань та повноважень

3. мотивація – створення тих умов за яких виконавці зможуть і бажатимуть виконувати завдання як найкраще.

4. аналіз та контролю – вимірювання та порівняння результатів діяльності підприємства.

Основні види управління:

1. виробниче – управління розвитком підприємства, підвищення продуктивності праці, устаткування, збереження, використання продукції, забезпечення підвищення продуктивності праці.

2. організаційне – вибір форм організації підприємства, визначення відносин між структурними підрозділами підприємства, визначення функцій підприємства.

3. економічне – виявлення впливу основних економічних показників на забезпечення подактовості підприємства. Обґрунтування доцільності обсягу підприємства.

4. кооперативне – об’єднання фінансових та промислових підприємств а також створення лізингових фірм з метою створення акціонерного капіталу.

Основні принципи управління:

1. чіткий розподіл праці

2. Додержання дисципліни та порядку

3. Розподіл повноважень та відповідальності

4. забезпечення рівної справедливості для всіх

5. заохочення і ініціатива

19. Виробнича структура підприємства.

Виробнича структура є формою організації виробничого процесу підприємства. Виробничі процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються на готовий продукт, є основними й утворюють основне виробництво. Матеріальними об'єктами виробничої структури підприємств с цехи, дільниці, лабораторії. У них виробляється, проходить технічний контроль і випробовується кінцева продукція, комплектуючі вироби, матеріали і напівфабрикати, запчастини, перетворюються види енергії.

Види виробничих структур:

— цехова (головним виробничим підрозділом підприємства є цех — адміністративне відокремлена частина підприємства, в якій виконується комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації);

— безцехова (основою побудови є виробнича дільниця);

— корпусна (основним підрозділом є корпус — об'єднання однотипних цехів);

— комбінатська (на підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництв

Структура залежить від характеру продукції, яку виробляє підприємство, рівня спеціалізації і кооперування з іншими підприємствами, технологічного процесу, виробничих потужностей тощо. Як правило, підприємство має основні цехи, в яких безпосередньо виготовляють продукцію, і допоміжні цехи та служби, що обслуговують та забезпечують безперервну роботу основних цехів

На виробничу структуру підприємства впливає ряд факторів. Головні з них:

— тип виробництва, рівень спеціалізації і кооперування;

— структура засобів праці, технології;

— ступінь складності конструкції і технологічність продукції;

— організація обслуговування обладнання, його ремонт і модернізація;

— характер відтворювального процесу в підрозділах підприємства.

Основні шляхи вдосконалення виробничої структури підприємства:

1. Визначення оптимальної величини підприємства.

2. Поглиблення спеціалізації основного виробництва.

3. Розширення кооперації з обслуговування виробництва.

4. Забезпечення високої якості продукції і послуг підприємства.

5. Організація аналітичної роботи різних лабораторій: аналіз ефективності використання сировини і матеріалів; контрольно-вимірювальна діяльність; перевірка інструментів, приладів, устаткування; випробування комплектних виробів; аналіз причин поломок, простоїв.

6. Забезпечення якості функціонування систем кругообігу й обороту фондів