
- •1. Літературознавство як наука.
- •2.Зв’язок літературознавства з іншими науками.
- •5.Література в системі інших мистецтв. Літературний і науковий текст.
- •6.Сутність і призначення мистецтва.
- •7.Функції мистецтва.
- •8.Класифікації різних видів мистецтва.
- •9.Література – мистецтво слова.
- •10. Характеристика теорії літератури, історії літератури та літературної критики як провідних галузей літературознавства.
- •11 . Основні та допоміжні галузі літературознавства.
- •12. Літературознавство у системі інших наук. Зв’язок літературознавства з лінгвістикою, фольклористикою, мистецтвознавством, філософією, психологією, історією, соціологією, математикою тощо.
- •13 .Концепції літератури і мистецтва у країнах Стародавнього Сходу.
- •14. Літературознавство доби Античності. Естетичні погляди Платона й Арістотеля.
- •15. Розвиток літературознавчої думки у добу Середньовіччя
- •19.Особливості трактату н.Буало “Поетичне мистецтво”.
- •20.Романтична концепція мистецтва
- •25. 25) По єтому вопросу мало нашла
- •27.Порівняльно-історичне літературознавство і теорія художніх запозичень.
- •37.Постструктуралізм і методологія деконструкції літературного твору.
- •41.Тема, проблема, ідейно-емоційна оцінка. Тенденція і тенденційність.
- •42.Пафос художнього твору. Його різновиди.
- •45.Нарація. Кут зору
- •46.Загальнонаціональна, літературна мова і художнє мовлення (мова художньої літератури).
- •100. Рими. Види рим, способи римування. Верлібр.
- •47.Образність і емоційність художнього мовлення. Внутрішня і зовнішня форма слова й образу
- •48.Формування змісту і його відчитання через словесно-образну форму.
- •51. Естетична організованість художнього мовлення (мови). Структуралісти про естетичну організованість вірша.
- •53.Інтонація. Наголос, емоційний темпоритм, мелодика.
- •54.Прозорість мови.
- •56. Мовні одиниці, особливо лексичні, фразеологічні, частково й граматичні, функціонально різнотипні; одні з них стилістично марковані, інші — стилістично не¬марковані.
- •65. Зміст і форма художнього твору
- •66. Конфлікт і його типи.
- •67. Художня деталь, її функції у творі.
- •68. Сюжет, елементи сюжету
- •71. Образ автора у літературному творі.
- •72. Поняття про конфлікт. Колізія літературного твору
- •73. Фабула, мотив, сюжет, композиція, архітектоніка.
- •76. Поетичний та прозовий види епосу.
- •79. Жанрові різновиди (на прикладі роману).
- •80. Байка, гумореска і пародія як епічні жанри.
- •81. Жанри лірики. Генезис і родові ознаки.
- •IV. Способи римування
- •101. Строфа. Види строфічної будови віршів.
- •102. Трагедія, комедія, драма.
- •103. Погляди Арістотеля, н.Буало, е.Лессінга на драму.
- •104. Міжродові системи.
- •105. Поняття «текст», «твір» в інтерпретації р.Барта.
- •106. Поняття про художній прогрес.
- •107. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку літературного процесу.
- •108. Автор і читач як суб’єкти літературного процесу.
- •109. Стадіальний розвиток літератури. Літературний напрям, течія, стиль.
- •110. Традиції й новаторство в літературі.
- •111. Бароко в літературі, його особливості й історична доля.
- •112. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на «високі» й «низькі».
- •113. Романтизм. Основні особливості та історична доля.
- •114. Реалізм, основні його риси.
- •115. Модернізм. Основні течії модернізму.
- •116. Символізм, імпресіонізм та експресіонізм.
- •117. Постмодернізм як мистецьке явище.
116. Символізм, імпресіонізм та експресіонізм.
Імпресіонізм та експресіонізм — це два мистецькі напрямки, що зударилися своїми протилежними світоглядовими настановами на переломі 19 і 20 сторіч. Цей зудар був наслідком бунту молодого покоління проти раціоналізму, позитивізму та емпіризму другої половини 19 сторіччя. Основою нового філософського світосприймання був ідеалізм, волюнтаризм, а перш за все ірраціоналізм, що заперечував можливість пізнання за допомогою виключно інтелекту і наукових метод. Відновилася давня світоглядова суперечка між тими течіями, які наголошували одна — раціональний, друга — чуттєвий принцип (у сенсі духовому, а не змислової наглядности), суперечка, що постійно відживає в окцидентальній культурі від появи модерної людини в добу Ренесансу.
Для експресіоністів важливим було те, щоб мистецтво відображало свідомість людини, її внутрішні переживання та емоції і щоб воно теж було експресією ритму та руху життя.
Експресіоністи вірили, що « мистецтво це не краса... Воно с виявом особистості! в усіх п дрібничках, в усій її безмірності. Людина, яка вміє виявляти себе щиро, може добути красу з будь-чого. Це — «краса значення», захована в кожній бридоті. Бо бридота насправді не існує. Ми бачимо те, що посідаємо в собі»
Визначальні риси символізму:
- войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої суспільної моралі;
- підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною формою і недооцінка змісту);
- культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до позасвідомого, садо-мазохістських виявів тощо;
- спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до матеріальності буття, зазирнути до «світу в собі».
Імпресіонізм (від франц. impression — враження) — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.
Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення НЕ самого предмета, а враження від нього. Самі митці-імпресіоністи досить точно виражали цей головний принцип напряму. «Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмон і Жюль Ґонкури.
117. Постмодернізм як мистецьке явище.
Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ ст. приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.
А тепер згадаймо ознаки й функції постмодерну. Отже:
- тотальна десакралізація;
- відсутність заборонених тем і прийомів;
- максимальна цитатність;
- міксування культурних парадигм;
- деміфологізація свідомості;
- відсутність відчуття самоцінності, співпричетності.
ЗЫ: Основні літературні напрями:
- бароко (XVII — XVIII ст.);
- класицизм (XVIII — початок XIX ст.);
- сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.);
- романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.);
- реалізм (друга половина XIX ст.);
- модернізм (кінець XIX — XX ст.);
- імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо;
- постмодернізм (з 1980-х pp.)