116. Символізм, імпресіонізм та експресіонізм.

Імпресіонізм та експресіонізм — це два мистецькі напрямки, що зударилися своїми протилежними світоглядовими настановами на переломі 19 і 20 сторіч. Цей зудар був наслідком бунту молодого покоління проти раціоналізму, позитивізму та емпіризму другої половини 19 сторіччя. Основою нового філософського світосприймання був ідеалізм, волюнтаризм, а перш за все ірраціоналізм, що заперечував можливість пізнання за допомогою виключно інтелекту і наукових метод. Відновилася давня світоглядова суперечка між тими течіями, які наголошували одна — раціональний, друга — чуттєвий принцип (у сенсі духовому, а не змислової наглядности), суперечка, що постійно відживає в окцидентальній культурі від появи модерної людини в добу Ренесансу.

Для експресіоністів важливим було те, щоб мистецтво відображало свідомість людини, її внутрішні переживання та емоції і щоб воно теж було експресією ритму та руху життя.

Експресіоністи вірили, що « мистецтво це не краса... Воно с виявом особистості! в усіх п дрібничках, в усій її безмірності. Людина, яка вміє виявляти себе щиро, може добути красу з будь-чого. Це — «краса значення», захована в кожній бридоті. Бо бридота насправді не існує. Ми бачимо те, що посідаємо в собі»

Визначальні риси символізму:

- войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої суспільної моралі;

- підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною формою і недооцінка змісту);

- культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до позасвідомого, садо-мазохістських виявів тощо;

- спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до матеріальності буття, зазирнути до «світу в собі».

Імпресіонізм (від франц. impression — враження) — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.

Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення НЕ самого предмета, а враження від нього. Самі митці-імпресіоністи досить точно виражали цей головний прин­цип напряму. «Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмон і Жюль Ґонкури.

117. Постмодернізм як мистецьке явище.

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ ст. приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

А тепер згадаймо ознаки й функції постмодерну. Отже:

- тотальна десакралізація;

- відсутність заборонених тем і прийомів;

- максимальна цитатність;

- міксування культурних парадигм;

- деміфологізація свідомості;

- відсутність відчуття самоцінності, співпричетності.

ЗЫ: Основні літературні напрями:

- бароко (XVII — XVIII ст.);

- класицизм (XVIII — початок XIX ст.);

- сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.);

- романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.);

- реалізм (друга половина XIX ст.);

- модернізм (кінець XIX — XX ст.);

- імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо;

- постмодернізм (з 1980-х pp.)