62. Колективний договір підприємства

Колективний договір – угода, яка укладається між власником або уповноваженим ним органом особою і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів – представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Колективний договір укладається відповідно до чинного законодавства КЗпП України, ЗУ Про колективні договори і угоди та узятих сторонами зобовязань і має на меті регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. К. д. укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, а також у структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Зміст колективного дого вору визначають сторони. У ньому передбачаються взаємні зобовязання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

-зміни в організації виробництва і праці

-забезпечення продуктивної зайнятості

-нормування оплати праці

-встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати

-встановлення гарантій, компенсацій, пільг

-участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи,

-встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку

-умов і охорони праці

-забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування

64. Дайте характеристику основним етапам дослідження ринку праці.

В результаті дослідження особливостей формування пропозиції на ринку праці України та її регіонів правомірним є виділення наступних етапів розвитку ринку праці України та її регіонів за 1991-2003 рр.:

1 Початковий етап трансформації- 1991-1994 рр._ пропозиція праці скорочується, попит на працю скорочується в 6,4 рази швидше

2 Проміжний етап трансформації- 1995-1999 рр._ попит на працю скорочується, пропозиція праці легалізується і підвищується в 7 разів швидше, ніж скорочується попит на працю

3 Етап економічного зростання – 2000-2003 рр. – пропозиція праці продовжує підвищуватись, але попит на працю підвищується в 31,3 рази швидше.

Отже, маючи значне скорочення попиту на працю на початковому етапі дослідження, на вихідному етапі дослідження ринок праці України вже характеризується високими темпами приросту попиту на працю. Пропозиція праці продовжує легалізовуватись і зростає. Попит на працю вперше за роки незалежного розвитку України також зростає. При цьому зростання попиту на працю перевищує зростання пропозиції праці в 31,3 рази.

65. Опишіть основні методи збору інформації в дослідженні ринку праці

При проведенні досліджень сучасного ринку праці крім аналізу статистичних показників найчастіше застосовуються наступні методи збору інформації:

• анкетне опитування

• інтервю

• спостереження

• аналіз документів

• соціометричне опитування

• тестування

• експеримент тощо.

Результативність анкетного опитування визначається якістю розроблених анкет, принципами вибору респондентів. Анкетні питання за структурою поділяються на відкриті, закриті і напівзакриті. Відкриті запитання – передбачають самостійне формулювання відповіді респондентом. Недоліком відкритих запитань є неконкретність відповідей і трудомісткість обробки, а також висока ймовірність субєктивної інтерпретації, що відповідно призводить до непорівнянності результатів. У закритих запитаннях утримується перелік можливих відповідей. Недоліком даного типу запитань є те, що в силу обєктивних причин дослідник не може заздалегідь передбачати всі можливі варіанти відповідей. Напівзакрите запитання – після пропонованого переліку альтернативних відповідей респондентові дається можливість висловити свою особисту думку щодо певних положень ринку праці.

За формою запитання бувають прямими або непрямими. Прямі запитання стосуються безпосередньо сформованої ситуації. Недоліком прямих запитань є небажання людей давати на них обєктивну інформацію.

За функціями запитання поділяються на основні, фільтруючі, контрольні і контактні. Основні запитання призначені для одержання інформації про ситуацію на ринку праці. Фільтруючі запитання використовуються для виключення некомпетентних респондентів і перевірки ступінь їхньої інформованості про ситуацію на ринку праці. Контрольні запитання використовуються для уточнення правдивості відповідей. Контактні запитання необхідні для адаптації респондента до анкети і встановлення контакту з ним.