51. «Дивна війна» у Європі 1939-1940 рр. Напад Німеччини на Францію.

З початком німецької агресії польський уряд розраховував, що ВБ та Франція швидко розпочнуть воєнні дії і відтягнуть частину німецьких сил з польського фронту. Тим часом західні держави під тиском громадської думки З вересня оголосили війну Нім, утримувалися від активних воєнних дій. Довідавшись про оголошення урядами Франції і Великої Британії війни Німеччині, Гітлер заявив: "Це ще не означає, що вони воюватимуть". Така позиція Заходу отримала назву "дивної", або "сидячої" війни. Можливість завдати удару агресорові на Зах. фронті була втрачена. Посилаючись на неготовність армій Франції і Великої Британії вести воєнні дії у вересні 1939 р., уряди цих країн не віддали наказу навіть про бомбардування території Німеччини. Покінчивши з Польщею, німецьке командування швидко перекинуло свої військові сили на Західний фронт, довівши їх чисельність до ста дивізій. Фран­цузькі війська бездіяльно спостерігали за воєнними приготуваннями німців. Така "дивна" війна тривала на Заході аж до 10 травня 1940 р.

Після розгрому Польщі Гітлер висунув свої "мирні" пропозиції, основною метою яких було виграти час для передислокації своїх військ на захід і підготовки наступальних операцій. Гітлер обіцяв припинити війну за умови, що Франція і Велика Британія визнають його завоювання в Європі і повернуть Німеччині її колишні колонії. Проте Франція і Велика Британія погоджувалися сісти за стіл переговорів лише після відновлення Польської держави і Чехословаччини. 10 травня 1940 р. німецькі війська перейшли до активних дій на Західному фронті, зосередивши основний удар на стику кордонів Франції, Бельгії та Люксембургу Проти союзників було зосере­джено 136 дивізій, які поділялися на три армійські групи.

Третій групі німецьких армій "С" відводилася ділянка фронту вздовж "лінії Мажіно". Її головним завданням було стримувати головні сили французької армії на час проведення наступальних операцій в північній Франції.

Обійшовши укріплення "лінії Мажіно", танкові та моторизовані дивізії групи армій "А" прорвали оборону французьких і англійських військ і швидко просувалися у західному напрямку. 20 травня німецькі частини вийшли до портового міста Кале на півночі Франції. 28 травня 1940 р. капітулювала Бельгія. Перегрупувавши свої війська, німці на початку червня розпочали наступ по всьому фронту на Париж і в південному напрямі. 10 червня на боці Німеччини у війну вступила Італія. Французькі війська опинилися у скрутному становищі. 14 червня німці вступили в Париж. Французь­кий уряд переїхав спочатку у Тур, пізніше — у Бордо. У відчаї французький уряд 13 червня 1940 р. звернувся до президента США Рузвельта з пропозицією оголосити війну Німеччині. У відповідь Рузвельт обіцяв лише збільшити військову і матеріальну допомогу, але відмовився оголосити Німеччині війну, мотивуючи, що це є компетенцією конгресу і сенату.

Новосформований уряд Франції, який очолив 16 червня маршал А. Петен, за­просив у німців перемир'я. 22 червня 1940 р. Франція капітулювала. Акт капітуляції Франції, було підписано у тому самому вагоні, в якому 11 листопада 1918 р. головнокомандувач військами Антанти маршал Ф. Фош приму­сив німецьку делегацію прийняти умови перемир'я.