23.Збірні стрічкові та стовпчасті фундаменти, характеристика їх конструкції, області використання. Особливості розрахунку збірних фундаментів. Способи покращення роботи стрічкових збірних фундаментів.

Збірні фундаменти мають такі переваги над монолітними:

1) Індустріалізація бетонних робіт за рахунок виготовлення фундаментних блоків і плит в заводських умовах;

2) Можливість контролю за якістю робіт;

3) Скорочення терміну зведення підземної частини будівель і споруд;

4)Можливість проведення робіт взимку та в складних грунтових умовах.

Недоліки:

1)Менша жорсткість, ніж у монолітних;

2)Вищі витрати металів;

3)Більша вартість, ніж у монолітних.

Види збірних фундаментів:

1) Стрічкові збірні фундаменти(75% від загального будівництва)

2)Стовпчасті фундаменти під олони(10-15%)

3)Плитні збірні фундаменти(при невеликих навантаженнях і малій площі фундам.)

4)Панельні збірні фундаменти(при малих навантаженнях)

5)Збірні фундаменти для спеціальних споруд (підпірні стінки)

Розрахунок збірних фундаментів ведеться як і в жорстких фундаментах, але при цьому додатково проводиться розрахунок тіла як залізобетонної конструкції.

24. Преривчасті збірні стрічкові фундаменти. Область використання. Переваги і недоліки в їх використанні. Конструкція та особливості розрахунку.

Використовують як економічні типи фундаментів. На грунтах середньої щільності та щільних IL˂0,5

Розрахунок:

1). Визначають необхідну ширину звичайного стрічкового ф-ту.

b=

2). Призначають ширину фундаментних блоків для переривчастих ф-тів враховуючи таку умову:

b ≤ bfp ≤1,4 b

3). Визначають розрахунковий опір з умови:

Rfp=Ka R (Ka=1-1,3)

4). Визн. Повну площу звичайного ф-ту:

A = b l

5). Необхідна площа переривчастого ф-ту :

Afp =

6). Визначають різницю довжини між звич. І переривчастим.: L=l-Lfp

7). Визн. К-сть блоків Nfp=

8). Визначають довжину розривів прер. Ф-ту і перевірка

25. Перевірка слабкого підстеляю чого шару основи при проектуванні фундаментів неглибокого закладання. Потужність стисливої зони основи та способи визначення її нижньої грані.(осідання,там де нижня межа стисливої зони)

Слабкий грунт характеризується підвищеною деформативністю та зниженою міцністю Е≤5МПа. В природі може бути таке,що під більш міцним несучим шаром ґрунту може залягати слабкий шар. В цьому випадку необхідно особливо уважно розрахувати деформації ґрунту основи, так як можлива помилка за рахунок збільшення деформації в слабкому підстиляючому шарі. Причиною збільшення дефор-ції може стати – продавлювання основи з витисненням слабкого шару ґрунту.

При визначенню розра-хункового опору R несучого шару ґрунту враховують його потужність на глибину розвитку пластичних дефор-мацій, мінімум 1/4b при звичайних навантаженнях, а в випадку позацентрового на-вантаження 1/3b.

Якщо товща несучого шару під підошвоюфундаменту менша вказаної товщини, його не можна вважати несучим, а оцінювати, як підготовку під фундамент, тоді в розразхунках треба включати опір R нижче залягаю чого шару ґрунту.

Також треба враховувати підвищену деформацію, якщо підстиляючий шар має значну товщину і його вплив буде обов’язковим. Слабкий підстиляючий шар ґрунту визначаємо порівнюючи механічні хар. грунтів. Для несучого шару ґрунту , , ; для слабкого шару грунту , , , при цьому роблять перевірку, вона полягає в тому, що величина напружень на покрівлю слабкого підстиляючого шару не повинна перевищувати розрахунковий опір слабкого шару ґрунту.