56. Умови роботи лесових основ. Методи будівництва на лесових грунтах

Лес – це сухий макропористий карбонатний грунт, який має чітку вертикальну віддільність високу міцність в природному стані (світло-жовтий,буровато-жовтий колір) і при зволоженні різко знижує свою міцність. Геологи поділяють : 1.Типовий лес; 2. Лесоподібні супіски і 3. …суглинки

Природна вологість : W=0,05-0,15% ;

Щільність: ρ=1,50-1,65г/см³ ;

Модуль деформації : Е_сух=15-35МПа, Е_вол=3-10МПа.

Головна властивість лесових грунтів деформації просідання при зволоженні. В лабораторії просадочність визначають на компресійних приладах, за методом «одної» та «двох кривих».

При будівництві на таких грунтах використовують наступні методи влаштування ф-ту:

1.Повна прорізка слабких грунтів стовпчастими, стрічковими, пальовими або іншими ф-тами глибокого закладання.При цьому в разі влаштування пальових ф-ів і ф-ів глибокого закладання необхідно враховувати можливість проявлення негативного тертя в разі до ущільнення слабкого грунту.2.Використовують попередню «огрузку» території б-ва3.Повна або часткова заміна слабкого шару грунту основи. Влаштування грунтових подушок4.Зниження навантаження на сильно стисливі грунти за рахунок застосування фундаментів в вигляді суцільних плит, а також перехресних стрічок5.Застосовують конструктивні заходи для збільшення жорсткості, як ф-ів так і будівлі вцілому. До конструктивних заходів відносять обв’язочні з/б пояси армовані шви монол. Ділянки ,а також застосовують бетонну підготовку під ф-ти.

Визначення початкового тиску просідання «Польовим методом»

57. Загальна характеристика насипних, намивних, органогенних та засолених грунтів, стрічкових глин.

Будівництво в особливих грунтових умовах. Відносяться грунти, які мають специфічні властивості: слабкі водо насичені (пилувато-глинисті), насипні (незлежалі), лесові просідаючі, набухаючі, засолені, багатолітно-мерзлі. При будівництві на таких видах грунтів потрібно вирішувати комплексну задачу проектування (архітектурно-планувальну частину, при цьому використовувати незвичайні фундаменти, а також прогнозують поведінку основи і будівлі її в часі). Для насипних грунтів характерна дуже висока неоднорідність, як у плані так і по глибині, при цьому спостерігаємо значний діапазон зміни: Е=0,5-50МПа. Насипні грунти поділяють: насип (будівельний грунт із будівельних виїмок), відвали (накопичення відходів від фабрик і заводів), свалки (різнорідні матеріали з побутовими відходами). За віком насип вважають незлежалим цей грунт від 5-10 років. За характером укладки грунтів насипні грунти ділять: хаотично сформовані, наливні. За матеріалом: доброї якості (відходи шахт, кар’єрів, Е=10…50МПа, R=0.2…0.3 МПа; грунти середньої якості (глинисті, піщані з домішками, а також відвали золи). Е=5…15 МПа, R=0,1…0,2 МПа. Проектування і будівництво на таких основах ведеться з урахуванням підвищеної деформації та можливої деформаційної усадки; основи, які складені з низької якості (насипні грунти різних видів з домішками рослинних залишків, відходи гуми, дерева) Е=0,5-8 МПа; R=0,05-1 МПа. На таких основах є додаткові вимоги при вишукуванням: оконтурить насип, встановити потужність цього насипу, обов’язково перевірити агресивність підземних вод, штамподосліди. Намивні грунти – порівняно новий метод, потужність намивів =4…10м. вимоги: 1) відсутність великої кількості глинистих частинок у піщаних намивах, 2) треба забезпечити вільний відтік води з поверхні намива, 3) обов’язкове зняття слабких шарів грунту з території намиву, 4) технологічний розрив від початку будівництва повинен складати 4-6 місяця. R=0,2-0,4 МПа. Ділянки із засоленими ґрунтами в Україні є в Північному Криму, на Дон-басі, в західній частині. Засоленими частіше бувають глинисті ґрунти, зокрема глини та суглинки. Менш поширені засолені супіски, іноді зустрічаються загіп-совані піски. Про засолення ґрунту свідчать такі ознаки: білуватий наліт на по-верхні ґрунту, кристали та друзи солей на зрізах породи, солонуватий або гір-куватий смак ґрунтової води. Під час лабораторних випробовувань такого ґрунту слід пам’ятати, що сушити його в шафах необхідно при температурі, яка не перевищує 60...65°С. Щільність частинок засоленого ґрунту визначають у нейтральній рідині (гас, толуол). Відомо, що підвищення вмісту солей зумовлює зменшення щільності частинок. Слід також знати, що межі пластичності для засоленого ґрунту порівняно з таким же ґрунтом без солей неоднакові. Так, вологість на межі текучості для засоленого ґрунту дещо підвищена, а вологість на межі пластичності (розкочування) нижча на 3...4%. Органогенні. До торфів відносяться молоді четвертичні відкладення, зміст органічних яких 60%. Такі грунти мають дуже велику пористість е=1…4, W=1…3, Е=0,5…2МПа. Деформації в торфах під навантаженням можуть сягати 1-2м, заторфовані 10-60%, е=1…2, W=0,3…1,5, Е=0,2…8МПа, осадка може бути до 80 см. Якщо в складі грунту органіки менше ніж 10%, тоді відносимо грунти до тих, які мають рослинні залишки у своєму складі, Е=5…10МПа. Мул – це молода глина, або глинистий грунт, який знаходиться в текучому стані Характерним є низька структурна міцність. До мулів відносять четвертинні супіски е 0,9, четвертинні суглинки е 1,0, четвертинні глини е 1,5. Замулені грунти мають в своєму складі значну кількість пилуватих і глинистих частинок, погано ущільнюються під дією власної ваги.