Тема 7. Міжнародно-правове регулювання використання природних об’єктів та ресурсів

7.1. Морське середовище. Міжнародно-правовий режим морського простору. Роль Конвенції ООН з морського права (1982 р.) у визначенні режиму використання морського середовища. Правовий режим континентального шельфу, відкритого моря, територіального моря. Правила делімітації континентального шельфу, вільних економічних зон (відповідно до Женевської Конвенції про континентальний шельф 1958 р. та Конвенції ООН з морського права 1982 р.). Порядок прокладення підводних кабелів та трубопроводів на континентальному шельфі. Морські наукові дослідження на континентальному шельфі. Правовий режим штучних островів, споруд та установок на континентальному шельфі. Міжнародно-правове використання Світового океану для здійснення рибальства, розвідки та розробки мінеральних ресурсів континентального шельфу, мореплавства. Міжнародно-правовий режим міжнародних озер та транскордонних водотоків.

72. Атмосферне повітря. Міжнародно-правове регулювання використання атмосферного повітря, озонового шару та кліматичних ресурсів.

7.3. Об’єкти флори та фауни. Міжнародно-правові принципи використання об’єктів флори та фауни. Міжнародно-правові вимоги щодо використання мігруючих видів диких тварин, об’єктів дикої флори та фауни.

Міжнародні правила торгівлі видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою знищення. Раціональне використання морських живих ресурсів Антарктики. Міжнародні вимоги щодо використання біологічних (генетичних) ресурсів.

Тема 8-9. Міжнародно-правова охорона природних об’єктів та навколишнього середовища

1. Охорона морського середовища. Міжнародно-правова охорона морського середовища від забруднення (Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадку аварій, які призводять до забруднення нафтою 1969 року, Конвенція щодо попередження забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів, Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р., Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Протокол з проблем води і здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер).

2. Охорона атмосферного повітря, озонового шару та клімату. Міжнародно-правова охорона атмосферного повітря від транскордонного забруднення. Міжнародно-правові засоби охорони озонового шару. Міжнародно-правова охорона кліматичної системи. Роль Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (1992) та Кіотської угоди до неї у міжнародно-правовій охороні клімату та кліматичних ресурсів.

3. Міжнародно-правова охорона біологічного різноманіття. Міжнародно-правові засади охорони об’єктів тваринного та рослинного світу та середовищ їх існування. Положення Конвенції про охорону водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів від 20 лютого 1971 року (Рамсар); Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин від 23 червня 1979 року (м. Бонн); Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19 вересня 1979 року (м. Берн). Вимоги щодо охорони об’єктів дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення у міжнародній торгівлі. Обмеження та вимоги, встановлені Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення від 3 березня 1973 року (м. Вашінгтон); Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні від 10 травня 1979 р. (м. Страсбург). Особливості охорони рослинного світу (Конвенція про захист рослин 1951 року, підписана в Римі). Особливості міжнародно-правового механізму збереження біологічного різноманіття. Конвенція ООН про охорону біорізноманіття від 5 червня 1992 року (Ріо-де-Жанейро). Поняття біологічного різноманіття. Охорона біологічного різноманіття та сталий розвиток. Доступ до генетичних ресурсів.