3. Проблеми визначення поняття «правоохоронний орган» в теорії та законодавстві.

Питання про визначення поняття «правоохоронні органи» є дискусійним в теорії права. Одні науковці вважають, що цим поняттям охоплюються всі державні органи і громадські організації, хоча б у деякій мірі наділені правоохоронними функціями. Інші пропонують розглядати це поняття у широкому (всі державні органи, які наділені певними повноваженнями в галузі контролю за додержанням законності і правопорядку) і вузькому (державні органи, спеціально створені для забезпечення законності і правопорядку, боротьби із злочинністю і яким з цією метою надані повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу та перевиховання правопорушників - суд, органи юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, безпеки) розумінні.

Неоднозначне розуміння цих правових категорій зумовлене, головним чином, відсутністю чіткого визначення поняття "правоохоронні органи" у законодавстві України, хоча існує вичерпний перелік цих органів.

3. Судова та правозахисна діяльність: їх поняття та ознаки.

Судова діяльність-різновид юрисдикційної діяльності, якій притаманні універсальні ознаки як правоохорони, так і правозахисту.

Основним завданням судової діяльності є здійснення правосуддя, що об'єднує кілька форм судочинства, а саме: цивільне, кримінальне, адміністративне, господарське.

судова діяльність полягає в розгляді та розв'язанні спірних питань із захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, застосування заходів правового впливу, в тому числі санкцій, шляхом розгляду судових справ, аналізу судової статистики й узагальнення судової практики.

Ознаки судової діяльності:

• юрисдикційність (сукупність правомочностей суб`єктів цієї діяльності з розгляду та вирішенні спірних питань з захисту права, відновлення порушеного права та ін)

• публічність (відкритість, політична або партійна незаангажованість)

• субординаційність (суди утворюють єдину систему із трьох судових інстанцій – судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної інстанції).

Правозахисна діяльність полягає в наданні кожному громадянину правової допомоги, а також юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства в спірних питаннях із охорони права, зловживання правом, захисті фізичних осіб від обвинувачення та в державному гарантуванні охорони прав громадян правозахисними органами, а також в інформуванні населення про зміни в законодавстві.

Ознаки правозахисної діяльності:

• це діяльність системи правозахисних організацій;

• ці організації можуть бути державними і недержавними;

• ця діяльність спрямована на надання кожній фізичній і юридичній особі правової допомоги;

• допомога, що надається спрямована на припинення порушень права, недопущення зловживання правом, притягнення винних до юридичної відповідальності, відновлення порушеного права, відшкодування збитків завданих порушенням права

3. Співвідношення курсу "оспо" з іншими юридичними дисциплінами.

На відміну від багатьох інших курсів юридичних дисциплін – кримінального, адміністративного, трудового права тощо, основою яких є певна галузь права, курс “ ОСПО” не має такої основи.

Специфіка предмета курсу “ОСПО” проявляється у тому, що він є комплексним навчальним курсом, що поєднує, узагальнює та синтезує правові інститути та норми різних галузей права.

Власне тому навчальна дисципліна “ ОСПО” вивчається поряд з іншими правовими дисциплінами і тісно з ними взаємопов’язана.

Базою, основою цього курсу є кпу, яке визначає первинні засади організації та функціонування судів, прокуратури та інших правоохоронних органів, їх місце і роль у державному механізмі, їх взаємодію з органами виконавчої та законодавчої влади.

Конституційне право є основою для прийняття інших НПА, що детально регулюють систему, структуру, склад судових та правоохоронних органів, їх завдання, функції, повноваження.

Тісний взаємозв’язок прослідковується і з адміністративним правом України, оскільки на судові та правоохоронні органи покладається забезпечення законності та правопорядку в сфері управлінської діяльності, в тому числі охорони громадського порядку і державної безпеки.

Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи актуальним є вчення про функції держави й права, про реалізацію норм права, правову та протиправну поведінку, вчення про юридичний процес.

Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку злочинності, її причини й умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовхи правоохоронним органам для пошуку шляхів запобігання злочинності, розкриття і попередження злочинів. Саме кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародження конфліктних ситуацій.

Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом. Для правоохоронної діяльності кримінальне право має виключно важливе значення як система правових охоронних норм, що є предметом спрямування правоохоронної діяльності, і як вчення про застосування кримінально - правових норм, які за змістом є переважно охоронними.

Кримінальний процес вивчає процесуальні аспекти діяльності судових, правоохоронних, правозахисних органів з провадження у справах про злочини. В процесі провадження у кожній конкретній справі суб'єкт правоохоронної діяльності виступає як процесуальна особа. Кримінальний процес регламентує послідовність проведення посадовими особами судових та правоохоронних процесуальних дій у конкретній справі в напрямку обвинувачення або виправдання та розв'язанням інших питань за суттю.

Цивільно – процесуальне право регламентує порядок судочинства в цивільних справах. Цій категорії справ притаманні майнові та деякі немайнові спори. Це дуже широке коло справ, наприклад, про розірвання шлюбу та інші.