41. Витоки, поняття та завдання конституційного контролю.

Конституційний контроль — це діяльність компетентних органів державної влади (в Україні це діяльність КСУ), наділених повноваженнями з перевірки, виявлення, визначення та усунення невідповідності законів, інших нормативно-правових актів Конституції, вирішення спірних питань щодо конституційності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, розв'язання конфліктів з приводу застосування Конституції та законів, спрямована на охорону Конституції, встановленого нею конституційного ладу, прав та свобод людини й громадянина, забезпечення верховенства права і конституційної законності.

Витоками історії спеціалізованого конституційного контролю вважають створення наприкінці ХУІІ ст. у Франції державного органу, до повноважень якого було віднесено встановлення неконституційності законодавчих актів. Ідею охорони конституції у 1795 р. висунув Е. Сійєс, котрий наголошував на необхідності з метою реалізації конституції створення “спеціальної влади”, яка могла б скасовувати законодавчі акти, що суперечать конституції.

Класифікація:

за часом здійснення

• попередній (акт перевіряється щодо відповідності конституції до набрання ним сили (Швеція, Фінляндія, Франція))

• подальший конституційний контроль (стосується офіційно опублікованих чинних актів (США, Італія, Німеччина))

За характером правових наслідків

• Консультативний

• ухвальний.

За обов'язковістю проведення

• обов'язковий (проводиться у тих випадках, коли це передбачено законом)

• факультативний.

За формою

• Абстрактний (здійснюється при перевірці конституційного акта чи його частини поза зв'язком з будь-якою конкретною справою. Попередній контроль завжди є абстрактним)

• конкретний. (здійснюється тільки у зв'язку з якоюсь, найчастіше судовою, справою, при вирішенні якої підлягає застосуванню конкретний акт чи норма, оспорювані з точки зору їх конституційності.)

За змістом

• формальний (перевірці підлягає дотримання конституційних умов і вимог, які належать до видання акта. При цьому визначається, чи входить видання акта до компетенції даного органу, чи дотримуються процесуальні норми та форма акта.)

• матеріальний. (перевірка відповідності змісту акта приписам конституції)

41. КСУ-єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, його завдання та повноваження.

КСУ - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

КСУ є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Завданням КСУ є гарантування верховенства КУ як Основного Закону держави на всій території України. Діяльність КСУ ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень. КСУ складається з вісімнадцяти суддів.

ПУ, ВРУ та з'їзд суддів України призначають по шість суддів КСУ. Суддя КСУ призначається строком на 9 років без права бути призначеним повторно.

Повноваження КСУ

КСУ приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

• конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК;

• відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість;

• додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 КУ

• офіційного тлумачення КУ та ЗУ;

• відповідності проекту закону про внесення змін до КУ вимогам статей 157 і 158 КУ;

• порушення ВР АРК КУ або ЗУ.

До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції СЗЮ.