4

Розділ 1: Теоретико-методологічні основи організація обліку основних засобів на підприємстві.

1.1 Визнання та класифікація основних засобів

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби підприємств всіх форм власності (крім бюджетних установ) і розкриття цієї інформації в фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - П(С)БО 7)6. Відповідно з П(С)БО 7 в основних засобах комунальне підприємство повинно обліковувати матеріальні активи, які утримуються:

а) з метою їх використання в процесі виробництва робіт, послуг (продукції) чи постачання товарів;

б) для здійснення адміністративних, збутових і соціально-культурних функцій;

в) з метою передачі в оренду іншим особам тощо.

Очікуваний термін використання (експлуатації) таких активів більше одного року (365 днів) або операційного циклу, якщо він довший за рік.

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів. В П(С)БО 7 вони приведені в п.6 і в п.4, в яких наведено визначення основних засобів. Окрім цього, в П(С)БО 7 і інших інформаційних джерелах7, зокрема в Посібнику з бухгалтерського обліку (ІВТСІ)8, прописано ряд інших термінів, теоретичних аспектів і вимог щодо організації ведення обліку основних засобів

в новій системі бухгалтерського обліку. До них належать: об'єкт та одиниця обліку основних засобів, строк корисного використання, відображення на рахунках бухгалтерського обліку власних, орендованих та інших основних засобів і вимоги щодо їх інвентаризації.

Для підприємств комунального господарства особливо актуальним є питання здійснення правильної класифікації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів у відповідності до вимог п.5.1-5.3 П(С)БО 7.

До 1 липня 2000 р. класифікація основних засобів в бухгалтерському обліку співпадала з класифікацією основних фондів, що застосовувалась в податкових цілях . Після зазначеної дати ситуація змінилася докорінно і тепер це дві різних класифікації, кожна з яких побудована на своїх принципах.

Класифікацію, запропоновану П(С)БО 7, на нашу думку, не можна назвати досить докладною, тобто такою, яка дозволила б однозначно й безпомилково відносити об'єкти основних засобів до тієї чи іншої групи10. Не може бути використано з метою формування прозорої і детальної класифікації основних засобів в аналітичному обліку і Державний класифікатор України "Класифікація основних фондів"11. На відміну від класифікації основних фондів, що підлягають амортизації, наведеної у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємства"12 (далі - Закону про прибуток), яка

5

передбачає поділ основних фондів на чотири групи і застосування до кожної з них відповідної норми амортизації, класифікація, що закріплена П(С)БО 7, не пов'язана з порядком нарахування амортизації, тобто до об'єктів будь-якої групи може бути застосовано будь-який із передбачених стандартом метод нарахування амортизації. Згідно наказу Держбуду України "Про затвердження Тимчасового класифікатора основних фондів комунальної теплоенергетики України" від 24.02.99 р. №42 був затверджений тимчасовий типовий класифікатор основних фондів комунальної теплоенергетики України. Підприємствам комунальної теплоенергетики було рекомендовано розробити та затвердити на основі тимчасового типового власні класифікатори основних фондів. Тимчасовий типовий класифікатор був побудований по ознаках функціонального призначення відповідно до Закону про прибуток і в ньому містилося цілий ряд суттєвих недоліків щодо віднесення активів до певних груп з метою обліку, тому його використання підприємствами галузі на сучасному етапі вважаємо недоцільним.

Крім того, в бухгалтерському обліку на відміну від податкового, основні засоби не поділяють на виробничі і невиробничі. Однак виділяються інші необоротні матеріальні активи, які обліковують на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Всі ці особливості потрібно було врахувати підприємствам комунального господарства при впровадженні П(С)БО 7 в 2000 році. Разом з тим, аналіз облікової практики свідчить, що більшість комунальних підприємств не врахувала цього і трансформацію старих рахунків бухгалтерського обліку основних засобів в нові рахунки провели формально, не виконавши всіх процедур перехідного періоду. Як наслідок, діючі в обліку класифікації основних засобів сформовані механічно без врахування потреб управління, контролю,

звітності, проведення відповідного аналізу при групуванні і, як наслідок неефективні. Зокрема, в процесі аналітичного і синтетичного обліку отримується облікова інформація про наявність і рух основних засобів, яка недостовірно характеризує реальний склад, структуру і динаміку, знос основних засобів (виробничих і їх активної частини, невиробничих, МНМА тощо). Неякісна облікова інформація може спричинити прийняття неправильного управлінського рішення або буде непридатною для іншого використання (оперативного аналізу, складання статистичної чи фінансової звітності, стратегічного планування тощо).

Вирішення цієї проблеми залежить від бажання підприємства організувати самостійно правильний, необхідний для потреб управління аналітичний облік основних засобів, підпорядкований меті і завданням діяльності підприємства, що значною мірою залежить від ступені взаємодії бухгалтерії з технічними службами і керівництвом підприємства. Виходячи з вимог обліку, працівники технічних служб під керівництвом Технічної ради13 повинні правильно встановити і оформити класифікаційні ознаки об'єктів основних засобів.

6

Наприклад, на субрахунку 103 "Будинки та споруди" ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель. На практиці по цьому субрахунку може обліковуватися об'єкт - котельня, включаючи будівлю, машини і обладнання, що вмонтовані в неї та всі інші структурні компоненти по сукупній кошторисній вартості. З іншого боку не заборонено обліковувати всі структурні складові котельні по різних групах, тобто окремо будівлю, котли, прилади, інше обладнання14. Тому при класифікації слід враховувати конкретні управлінські потреби підприємства з усіма його особливостями. Аналогічна ситуація з житловими будівлями, які окремі підприємства обліковують не на субрахунку 103, а на субрахунку 109.

Тільки після здійснення всіх необхідних технічних і аналітичних процедур бухгалтерія правильно на основі даних первинного обліку узагальнить інформацію про основні засоби в розрізі класифікаційних груп.

Оскільки нині цей процес не керований, то спостерігається достатня довільність віднесення бухгалтерами об'єктів на той чи інший субрахунок обліку груп основних засобів. Ці обставини породжують низку проблем при спілкуванні бухгалтерів з представниками контролюючих органів, а також ускладнюють розуміння сторонніми користувачами того, що ж насправді характеризують звітні облікові показники по групах основних засобів. Тому, з метою організаційного забезпечення виконання класифікаційних вимог П(С)БО 7 та взаємодії бухгалтерії і технічних служб підприємств необхідно розробити галузеві рекомендації щодо класифікації або локальний класифікатор основних засобів відповідно до наявної на підприємстві номенклатури на основі діючих класифікаційних групувань. Цей документ ввести в дію наказом директора підприємства з одночасним призначенням посадових осіб від бухгалтерії та технічних служб, відповідальних за його ведення і правильне застосування.

7