Соціологія громадської думки

Доіндустріальне традиційне суспільство Нових часів і його суб’єкти громадської думки.

Мета та способи маніпулювання громадською думкою.

Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини. Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів.

На думку вчених, роль громадської думки завжди зростає в складні переломні епохи людської історії. Такою епохою можна вважати Новий час – доба переходу від феодальних відносин до відносин, що притаманні розвиненому індустріальному суспільству. Бурхливі події тих часів відбувалися за участю широких мас населення. Революції, війни та повстання Нового часу були результатом певного осмислення людьми проблем становлення справедливого суспільства. Масова свідомість людей відображалася в їх громадській думці, а далі – в активних діях з перетворення соціальної дійсності.

Сучасний соціальний простір не менш складний. Динамічність та різноплановість проблем сьогодення вимагає від політиків, інших суб’єктів політичного життя виважених дій, контролю за процесами, що розгортаються в державі та між державами. В таких умовах зростає значення маніпулювання громадською думкою – тобто її спеціального формування та зміни у відповідності з напрямами зовнішньої та внутрішньої політики.

Висновки

Новий час у порівнянні з сучасною епохою мав деякі особливості в формуванні громадської думки, особливо в аспекті її спеціальної (примусової) трансформації. Громадська думка з деяких питань основних соціальних груп тієї доби проходила у своєму розвитку іноді дуже тривалий період. Замкнуте життя багатьох шарів населення не сприяло консолідації в масштабах однієї країни всього населення, формування в них якихсь єдиних соціально-політичних поглядів. Така єдність людей спостерігалась тільки в часи загальнонаціональних повстань, революцій – нідерландської, англійської, французької, а також в ході реформаційних воєн проти католицької церкви, що, знов же таки, носило відносно нетривалий та нестійкий характер.

Відношення владних структур до громадської думки низових шарів суспільства було не дуже уважним. Знаючи про злигодні народу та його негативне ставлення до керівників-пригноблювачів, правителі абсолютистських держав Західної Європи сподівалися більш на свою військову силу, ніж на можливості маніпулюванням громадською думкою. Така невиважена внутрішня політика і призводила до соціальних потрясінь, на які так багатий Новий час.

Можливості маніпуляцій суспільною думкою в доіндустріальну добу були незначними. Особливо в першій період цієї епохи, коли практично не було ніяких засобів масової інформації. Перші газети, які з’явилися в цей час діяли в масштабах невеликої аудиторії, про вплив їх в загальнонаціональному масштабі не могло бути й мови.

Сучасні технології маніпулювання громадською думкою мають в своєму арсеналі багато засобів для її ефективного формування та оперативної зміни. Про їх широке застосування свідчать багато подій як внутрішньополітичного, так і міжнародного життя. Можливість для такого маніпулювання в масштабах держав стало допустимим завдяки розповсюдженню ЗМІ, зростанню їх технічних можливостей впливати на широку аудиторію. Основою маніпулювання є особливості психічного сприйняття людиною інформації.

Список литературы

Література 1. Аврамов Л. В. Способы манипулирования общественным мнением. // Континент. – № 10, 2003.– С. 17-19. 2. Бродель Ф. Динамика капитализма. – М., Полиграмма, 1993. – 128 с. 3. Бураков Ю., Питльована Л. Нариси історії Англії нового часу: Навч. посібник. – Львів, Центр Європи, 2003. – 128с. 4. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – СПб., Речь, 2003. – 292 с. 5. Жарова Л.М., Мішина І.А., Михеєв А.А. Всесвітня історія: Новий час (ХVІ – кінець ХVІІІ ст.). – К., Генеза, 2001. – 238с. 6. Історія країн Західної Європи та Північної Америки Нового часу / З.Баран (уклад.) – Львів, 2002. – 152с. 7. Липпман Уолтер. Общественное мнение. – М., Институт Фонда „Общественное мнение”, 2004. – 382с. 8. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навчальний посібник. – К., МАУП, 1999. –344с. 9. Оссовський В.Л. Соціологія громадської думки: Навчальний посібник. – К., Фоліант, 2005. – 186с. 10. Панарин И. СМИ и информационная война // Кадровая политика. – № 1, 2003. – С. 5-8. 11. Почепцов Г.Г. Информационно-политические технологии. – М., Центр, 2003. – 381с. 12. Почепцов Г.Г. Информационные войны. – М., Рефл-бук, 2000. – 576с. 13. Почепцов Г.Г. Информация & дезинформация. – К., Эльга, 2001. – 256с. 14. Хоган Кевин. Психология влияния. Техники манипуляции в бизнесе и личном общении. – М., СПб., К., Диалектика, 2007. — 340с. 15. Якуба О.О. Соціологія. Навчальний посібник для студентів. – Харків, Константа, 1996. – 245 с.

Анкета – основний інструмент соціологічного дослідження.

Вибірка в соціологічному дослідженні.

Ескіз проекту соціологічного дослідження громадської думки на тему: „Матеріальний добробут: оцінки і сподівання”.

Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини. Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів. Всебічним аналізом цього соціального феномена займається соціологія громадської думки. Дослідження громадської думки – доволі складний в теоретичному та практичному відношенні процес, який передбачає декілька етапів. На першому етапі – етапі підготовки – відбувається теоретичне обґрунтування цілей дослідження, складання програми і плану, визначення засобів і термінів проведення опитування, а також обираються засоби аналізу та обробки соціологічної інформації. Результатом цього етапу становиться програма конкретного соціологічного дослідження. Від її підготовки та якості буде залежати успішність та ефективність всього наукового пошуку. Методичні питання дослідження знаходять своє відображення в процедурному (методичному) розділі програми. В даній роботі буде приділена особлива увага висвітленню теоретичних аспектів, які безпосередньо стосуються підготовчого етапу: складання анкети, обґрунтування вибірки. На базі отриманих уявлень буде зроблена спроба окреслити основні положення соціологічного дослідження громадської думки щодо ставлення населення України до добробуту в державі. Висновки Анкета в ході вивчення громадської думки є головним інструментом, який дозволяє у відносно короткий термін опитати великий масив респондентів, зафіксувати їх думку. Питання анкети слід будувати таким чином, щоб можна було в подальшому найбільш якісно і ефективно інтерпретувати результати дослідження. Анкетне опитування дозволяє забезпечити отримання достовірної інформації тільки при суворому дотриманні вимог методики і техніки складання анкети. Правильно складена анкета – важлива умова успішного вирішення завдань соціологічного дослідження. Особливо це стосується при вивченні громадської думки як найбільш складного та мінливого явища суспільного життя. Одним із складних моментів підготовчого етапу є визначення та обґрунтування вибірки з генеральної сукупності. Формування вибірки не повинно суперечити здоровому глузду як при відборі одиниць, так і при визначенні обсягу вибірки. Завдання соціолога не обмежується тільки теоретичним обґрунтуванням величини вибірки, воно також спрямовано на відшукування практичних способів її формування. Вибірка при дослідженні громадської думки повинна включати представників найбільш характерних для даної генеральної сукупності груп, соціальних шарів. Програма соціологічного дослідження – це основний документ наукового пошуку, що містить у собі основні методологічні і методичні процедури дослідження. Процедурний (методичний) розділ програми обґрунтовує методику і техніку проведення соціологічного дослідження. В ньому знаходять своє чільне місце такі компоненти як: розробка та обґрунтування вибірки, обрання методів збору соціологічної інформації, розробка стратегічного та робочого планів дослідження. Програма дослідження громадської думки повинна містити методологічні та методичні положення щодо достовірного та ефективного її вивчення.