10.Концепції ап

На сьогодні дві різні позиції стосовно тлумачення адміністратив­ного процесу трансформувались у його вузьке та широке розуміння, або юрисдикційну та управлінську концепції адміністративного процесу. Стисло суть цих концепцій базується на таких положеннях.Юрисдикційна концепція адміністративного процесу:У цілому ставить адміністративний процес в один ряд із кримінальним і цивільним процесами, які існують для забезпечення обов'язковості виконання норм матеріального права.В основі - діяльність із розв'язання спорів і застосуванню заходів примусу.Адміністративне провадження - більш широка категорія, ніж адміністративний процес.Об'єднавче визначення адміністративного процесу: це - врегу­льований правом порядок розгляду справ про адміністративні право­порушення та застосування заходів адміністративного примусу.

Управлінська концепція адміністративного процесу:Це - юридична форма реалізації повноважень органів вико­навчої влади.Призначення - забезпечення реалізації матеріальних норм права (причому не тільки адміністративного, а й конституційного, фінансового, сімейного тощо).Адміністративне провадження - складова частина адмініст­ративного процесу.Поряд з іншим, визначає порядок розгляду справ про адмі­ністративні правопорушення (але цt - не головна і не єдина части на адміністративного процесу).Об'єднавче визначення адміністративного процесу: це - вре­гульований правом порядок розгляду індивідуально-конкретних справ, що виникають в сфері державного управління.Сьогоднішній стан розвитку науки адміністративного права до­зволяє прийти до висновку про доцільніше сприйняття управлін­ської концепції адміністративного процесу. Причин, згідно з якими можна зробити саме такий висновок,™ багато, основними з них є

необхідність визначення чіткого порядку втілення у життя справ позитивного характеру (реєстрація, ліцензування, атестація тощо),недоцільність орієнтації адміністративного процесу лише на юрисдикційну (конфліктну) діяльність, не посідає провідного місця (як щодо значущості, так і стосовно кількості справ)

11.Конституція України

КУ-основний закон держави і суспільства,який має найвищу юридичну силу і регулює найважливіші суспільні відносини.Займає перше місце  у системі джерел адміністративного права,Закріплені в ній норми мають пряму адміністративно-правову спрямованість. Вони визначають основи формування та діяльності органів виконавчої влади, розмежовують повноваження між центральними й місцевими органами влади, закріплюють права і свободи громадян щодо здійснення ними державного управління, участь громадських організацій в управлінні державними та громадськими справами тощо.Конституція України як джерело адміністративного права забезпечує діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування й, разом з тим, визначає способи захисту прав громадян від зловживань з боку владних структур. Що стосується безпосередньо судочинства, то його основи закріплені в розділі 8 КУ.Так,відповідно до КУ правосуддя в укр. здійснюється виключно судами.Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.(ст.124) КУ гарантує незалежність і недоторканість суддів.відповідно до ст.126 вплив на суддів у б-я спосіб забороняється.Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їх сімей. Ст.55 КУ зазначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарженя в суді рішень,дій чи бездіяльності органів держ влади,органів місцевого самоврядування,посадових і службових осіб.