68 Особистість як об’єкт менеджменту: особистість та індивідуальність, характеристики особистості

Особистість – це сукупність індивідуальних соціальних і психологічних якостей, що характеризують людину і дозволяють їй активно і свідомо діяти. При характеристиці неповторності істотних ознак індивіда, то вживається слово “індивідуальність”.

Індивідуальність – це сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від іншої. Ці особливості обумовлені особливостями обставин життя і діяльності людини. Індивідуальність також охоплює тілесні (соматичні) і психологічні особливості, як успадковані, так і вироблені в процесі онтогенезу.

Основними чинниками, що впливають на індивідуальність і формують особистість, є спадкоємність, культура, сімейні відносини, класовість суспільства і членство в організаціях і групах.

Будь-яка особистість характеризується такими якостями:

• загальними якостями (інтелект, розум, пам’ять, спостережливість, увага, працездатність, організованість, товариськість та ін.);

• специфічними властивостями, під якими розуміються здібності до того чи іншого виду діяльності;

• підготовленістю до діяльності у вигляді сукупності умінь, знань, кваліфікації, навичок, звичок;

• спрямованістю, тобто орієнтованістю своєї активності, що виникає під впливом соціальних моментів: інтересів, прагнень, ідеалів, переконань;

• певним складом характеру;

• біологічно обумовленими особливостями (наприклад, темпераментом);

• психологічними особливостями: діапазоном діяльності (широта, глибина), що може бути загальним, видовим і спеціальним; стилем роботи (формою впливу) і динамікою психіки. Форма впливу може ґрунтуватися на знаннях, досвіді, емоціях, а динаміка психіки характеризується силою, рухливістю і збудливістю;

• психічним станом, тобто стійкими психічними явищами, властивими людині протягом порівняно тривалого періоду часу (збудження, апатія, депресія тощо). При вирішенні кадрових питань важливо з імовірністю визначати типові для людини в даних умовах психічні стани, що краще виявляються в екстремальних ситуаціях.

69. Спрямованість особистості. Типи характеру і температменту та їх врахування в менеджменті

Спрямованість створює стійку орієнтацію поведінки людини незалежно від конкретної ситуації, обумовлює її цілі і мотиви. Можна виділити три типи спрямованості особистості: на взаємодію, на завдання і на себе, які одночасно є присутніми у тому чи іншому ступені у більшості людей.

Спрямованість на взаємодію або на спілкування означає, що людина прагне співробітничати з колегами, підтримувати з ними гарні відносини, спільно вирішувати конкретні проблеми незалежно від їхнього змісту, мети діяльності і власної ролі в ній, тобто працювати в компанії.Спрямованість особистості на завдання (по-іншому має назву ділової спрямованості) припускає, що людина концентрує зусилля на досягненні мети. Нарешті, спрямованість на себе, або особиста спрямованість, проявляється в прагненні людей у першу чергу вирішувати свої власні проблеми, домагатися особистого благополуччя, престижу і за можливості робити це за рахунок інших.

Знання спрямованості співробітників, яку можна визначити за допомогою спеціальних тестів, допомагає знайти правильний підхід до людей і значно полегшує процес керування ними.

Ще однією найважливішою рисою особистості є характер – стійкий індивідуальний склад людини, сукупність найбільш яскраво виражених психічних властивостей, які визначають індивідуальну поведінку. Характер людини виявляється в її манерах, ставленні до оточуючих, своїх обов’язків, самої себе.

Характер являє собою підсумок взаємодій як природних факторів (емоційність, активність і так звані первинність і вторинність), так і обставин життя (соціальні умови, робота). Природні фактори додають йому стійкості, а життєві обставини – мінливості, тому він динамічний. Характер є основою морально-вольових властивостей особистості і виявляється через мотиви і способи поведінки.

Без урахування характеру співробітників керувати в сучасних умовах організацією неможливо, тому менеджерам необхідно добре знати його основні типи. У чистому вигляді ним володіє приблизно половина людей, а в іншої половини характер змішаний.

Людям з гіперактивним або гіпертимним характером властиві товариськість, відкритість, захопленість, заповзятливість, активність, доброзичливість, легке ставлення до труднощів і невдач. Але вони поверхневі, їм важко зосередитися і, отже, займатися одноманітною, кропіткою, старанною роботою. Таким людям найбільшою мірою підходить виконання організаторських функцій, що припускають широкі контакти з навколишніми, однак за умови відсутності конфліктних ситуацій, оскільки вони запальні.

Багато в чому протилежні їм особи з аутистичним (аутизм – крайня форма відходу в себе) характером. Вони потайливі, нетовариські, неконтактні, з труднощами входять у колектив, тримаються окремо, що викликає нерозуміння й образи з боку навколишніх. Незважаючи на суху офіційну манеру поведінки, прихильність до формально-ділового стилю у відносинах, ці люди користуються повагою за свою незалежність, самостійність, глибокі знання, прагнення в усьому розібратися.. Співробітничати з ними складно, і краще за всіх це вдається власникам попереднього типу характеру, який є їхньою практично повною протилежністю.

Тим, хто має лабільно-циклоїдний характер, властиві значні перепади настрою, активності, працездатності, викликані як зовнішніми обставинами,. Ці люди часто конфліктують з іншими за дрібниці, що ускладнює роботу з чітким напруженим ритмом, особливо в нестабільному колективі, тому найкращими посадами для них вважаються такі, як бібліотекар, архіваріус, програміст.

Особи, характер яких є демонстративним, прагнуть завжди до успіху, причому найчастіше за будь-яку ціну, некритично оцінюючи при цьому свої можливості і поведінку, що ставить їхні дії на межі авантюри. Через те, що їхні дії можуть становити загрозу для стабільності колективу, таких людей потрібно жорстко контролювати і тримати “на відстані”, доручивши їм представництво, заняття, наприклад, рекламою.

Суб’єкти з психастенічним характером звичайно відрізняються сумлінністю і пунктуальністю, гарними знаннями і раціоналізмом у діях, що ґрунтуються на глибокому осмисленні фактів і подій. Однак їм властиво постійно в усьому сумніватися, прагнути осягнути неосяжне, нескінченно продовжувати свої дослідження, домагаючись досконалості, у результаті чого їм буває важко вчасно зупинитися і прийняти рішення, особливо відповідальне. Незважаючи на всі їхні здібності, нерішучість звичайно перешкоджає їм займати керівні посади.

Власники конформного характеру можуть успішно діяти, тільки спираючись на підтримку навколишніх, оскільки несамостійні, м’які, незібрані, швидко губляться в складній обстановці, легко поступаються натиску інших, переймаючись їхніми проблемами, і підкоряються їм. Консервативність, схильність до регламентів, поступливість роблять їх незамінними заступниками, що не претендують на першість, але забезпечують наступність керівництва, підтримку традицій і збереження стабільності і низького рівня конфліктності в організації.

Нарешті, останній з основних типів характерів – нестійкий. У тих осіб, кому він властивий, рідко зустрічаються тверді принципи поведінки і розвинене почуття обов’язку, і заради задоволення вони готові зневажити своїм обов’язком і навіть елементарними службовими зобов’язаннями. У той самий час вони м’які в спілкуванні, легко завойовують симпатії інших, тому для них доцільна робота, пов’язана зі спілкуванням, частою зміною форм діяльності, однак при твердому контролі.

Особистість людини зовні виявляється в типах його поведінки, який може бути стабільним і нестабільним (невротичним). Ці типи поведінки в єдності з її спрямованістю або на себе і свій внутрішній світ (інтроверсія), або на навколишній світ (екстраверсія), утворять чотири типи темпераменту, що характеризують динаміку особистості: холеричний, сангвінічний, флегматичний та меланхолічний.

Темперамент являє собою сукупність психічних властивостей людини, які визначають форму її поведінки: емоційність, врівноваженість або неврівноваженість, рухливість або інертність, активність або пасивність, силу почуттів. Певною мірою він впливає на характер, стиль роботи, відносини з навколишніми.

Властивості темпераменту необхідно враховувати при підборі фахівців для різних видів діяльності, формуванні малих колективів, морального заохочення, роботи у спеціальних умовах. Як відомо, існують чотири типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, флегматичний та меланхолічний. Холерики – нестійкі, нестабільні, а сангвініки – стабільні екстраверти. Меланхоліки – нестабільні, а флегматики – стабільні інтроверти.

Екстраверти орієнтовані на реальність, товариські, діяльні, люблять ризик, зазвичай гарні організатори і лідери в колективі. У системі управління їм найбільшою мірою підходить роль керівників нижчого і середнього рівнів, в яких значна частина часу іде на спілкування з підлеглими.

Інтроверти більш акуратні, обережні, педантичні, мають більш високий рівень інтелекту і при стабільному типі поведінки являють собою ідеальних менеджерів вищого рангу, головна сила яких – уміння аналізувати і стратегічно мислити. При нестабільній поведінці можливості інтровертів, що інтелектуально перевершують своє оточення, не можуть адекватно реалізуватися у службовій кар’єрі, і вони змушені найчастіше перебувати в організації в ролі рядових виконавців.