26. Біотичні фактори: конкуренція, нейтралізм, мутуалізм (симбіоз), співпраця, коменсалізм

Біотичні фактори, включають в себе весь комплекс впливу на даний живий організм, який виникає в результаті співіснування цього організму з іншими тваринами і рослинами.

Міжвидова конкуренція (--) — це будь-яка взаємодія між двома чи більше популяціями різних видів, що негативно впливає на їх ріст і виживання особин. Міжвидова конкуренція проявляється у двох варіантах: алелопатії, або безпосередньої взаємодії, та конкуренції за ресурс, або опосередкованої взаємодії. Алелопатія — це конкурентна взаємодія між двома популяціями різних видів за посередництва хімічних речовин, що спричинює цілковите витіснення одного організму іншим.

Нейтралізм — форма біотичних взаємовідносин, при якій співіснування двох видів на одній території не здійснює на них безпосереднього впливу та не має ні позитивних, ні негативних наслідків.

У природі справжній нейтралізм є вкрай рідкісним явищем, оскільки між усіма видами можливі непрямі стосунки. Нейтралізм описується як взаємодія, при якій один вид абсолютно не має будь-якого ефекту з боку іншого. Справжній нейтралізм надзвичайно маловірогідний та його важко довести. Коли ми маємо справу зі складним комплексом взаємодій, присутніх у таких складних системах, як природні екосистеми, один вид не може існувати без жодної конкуренції з іншими видами, або без отримання вигоди від інших. Таким чином, оскільки нейтралізм є рідкісним або не існує взагалі, його використання часто розширюється до ситуації, коли взаємодії не мають помітного значення або незначні.

Мутуалізм або симбіоз (++) — це взаємодія популяцій двох видів, при якій розвивається залежність одне від іншого — облігатний симбіоз.

Коменсалізм (+0) — це взаємодія між популяціями двох видів, при якому один з видів отримує користь, незавдаючи шкоди іншому.

27. Екологічні фактори та їх класифікація

Екологічний фактор – будь-який фактор середовища, що здатен тою чи іншою мірою, прямим або непрямим способом впливати на живі організми, в період хоча б однієї фази індивідуального розвитку.

Усі екологічні фактори прийнято класифікувати на такі основні групи:

Абіотичні (абіогенні) фактори – це фізико-хімічні фактори неживої природи.

Біотичні (біогенні) фактори – це прямий чи опосередкований вплив живих організмів як один на одного, так і на довкілля.

Антропічні (антропогенні) фактори – це фактори прямого або опосередкованого впливу людини та її господарської діяльності на живі організми та середовище.

28. Забруднення атмосфери: джерела, масштаби і наслідки забруднення

Забруднювальні речовини — домішки в атмосферному повітрі, які чинять при певних концентраціях несприятливий вплив на здоров’я людини, рослинний і тваринний світ та інші компоненти навколишнього природного середовища або спричиняють збитки матеріальним цінностям.

Основні антропогенні джерела забруднення атмосфери:

теплове та енергетичне устаткування, промислові підпри-

ємства;

сільське господарство, транспорт.

До атмосфери надходять газоподібні речовини. Під час перебування в атмосфері їхні температура, властивості й стан можуть істотно змінюватися. Ці зміни проявляються у вигляді випадання в осад важких фракцій, розпаду на компоненти, хімічних і фотохімічних реакцій. Внаслідок цього в атмосфері можуть утворюватися компоненти, властивості й поведінка яких не завжди відповідатиме вихідним даним.

Більшість сучасних заводів чорної металургії мають цехи коксування вугілля і відділення переробки коксового газу. Коксохімічні виробництва забруднюють атмосферне повітря пилом і сумішшю летких сполучень. У деяких випадках, наприклад, коли порушується режим роботи, в атмосферу викидається значна кількість неочищеного коксового газу.

Промислові аварії в цій галузі приводять до загострення екологічної ситуації в регіоні. Будівництво об’єктів великої потужності при недостатньому вирішенні проблем аспірації, вентиляції, газоочистки призводить до постійних аварійних викидів в атмосферу значної кількості шкідливих речовин.

29. Поняття популяція

Популяція – сукупність особин одного виду, які здатні до вільного схрещування, протягом тривалого часу населяють певний простір, а також відділена від сусідніх подібних сукупностей особин тими чи іншими формами ізоляції.

Популяції, як групові об’єднання, володіють рядом специфічних властивостей (ознак), які не властиві кожній окремо взятій особині.

Ознаки популяцій:

1) чисельність – загальна кількість особин на певній території

2) густота (щільність) популяції – це середня кількість особин на одиницю площі або об’єму простору, який займає популяція.

Розрізняють середню та екологічну (специфічну) щільність. Середня щільність означає число особин на одиницю всього простору. Екологічна щільність - число особин на одиницю заселеного простору.

3) народжуваність – кількість нових особин, які з’явилися за одиницю часу у процесі розмноження.

4) смертність – кількість особин, які загинули за певний проміжок часу.

5) приріст популяції – різниця між народжуваністю і смертністю/

6) темп росту – середній приріст за одиницю часу/